Вірші Надії Пасічняк

Надію Пасічняк сім разів запрошували на культурно-мистецькі заходи в Польщу (Вроцлав, Люблін). Вона нагороджена подякою за участь у міжнародному пленері “Солідарні з Україною” (2014-2015 рр.), а в 2016-му році також дипломом XVII міжнародного мистецького пленеру.

СМОДНЯНОЧКА

 Сл. Надії Іванюк                                   Муз. Світлани Крицкаюк

Стеляться під ноги килими шовкові,
Стежечка додому кличе із даля
Тут моя родина, у саду калина,
Тут я народилась,тут сім’я моя.

Я смодняночка – смоднянка,
Моя доля – вишиванка,
Моя пісня по Вкраїні хай луна.
Я смодняночка – смоднянка,
Гір карпатських полонянка,
Край гуцульський – моя рідна сторона.

Росяні дороги, мамині тривоги,
Вітерець гойдає мрію молоду.
Я тобі, мій краю, пісню цю співаю,
Я любов до тебе, в серці збережу.

Я смодняночка – смоднянка,
Моя доля – вишиванка,
Моя пісня по Вкраїні хай луна.
Я смодняночка – смоднянка,
Гір карпатських полонянка,
Край гуцульський – моя рідна сторона

Заплету у коси  зоряні покоси,
Позбираю в травах квіти запашні.
Хай радіє Косів, барвінкові роси,
Й Рибниці сріблясті хвилі осяйні.

НАШЕ СЕЛО

Село, де родилися ми,
Чарує гірською красою.
Дитинство і долі – стежки
Навік поєднали з тобою.
Зажурені верби у снах,
Шепочуться Рибниці хвилі,
У мріях, надіях, піснях
Ми юні з тобою, щасливі.

О Смодне, рідне ти наше село,
У вишиванці гуцульська перлина.
Торкнеться мрії лелече крило,
І щастям повниться кожна родина.

Шумлять падолистом літа,
Видзвонюють роси у травах,
Радіє душа молода
В веселих смоднянських забавах.
Чекає нас батьків поріг,
Матусина щира порада.
О Смодне, ти наш оберіг,
Ти наша любов і розрада.

О Смодне, рідне ти наше село,
У вишиванці гуцульська перлина.
Серця єднає душі джерело,
І щастям повниться кожна родина.

Оберіг дитинства

Слова Надії Іванюк                                 Музика Василя Вольського

Виглядає доньок і синів
Батьківська старенька біла хата,
Повертайтесь, діти, до батьків,
Щоб не було пізно, соколята.

Батьківська хата –
Мама і тато,
Пахне дитинством
Святий оберіг.
Мамина ласка,
Татова рада
Виткали долю
Життєвих доріг.

Сивочолі хай пливуть літа
І стежки за обрій повертають,
Мамині і татові слова
Серце й душу дітям зігрівають.

Батьківська хата –
Мама і тато,
Пахне дитинством
Святий оберіг.
Мамина ласка,
Тата порада
Виткали долю
Життєвих доріг.

Благодатна батьківська земля,
Зігріває щедрістю любові,
Воскресає вдячності зоря,
І палає у родиннім колі.

ДО МАМИ

Спливають весни. Ми –  дорослі
Розмотуєм клубок проблем,
До мами рідко йдем у гості,
Хоч, дякуючи їй, живем.

Вже вийшли з моди телеграми
Та пошукаймо в серці слів —
В думках звернутися до мами,
Що доньок вигляда й синів.

Вона зажурена, мов мрія,
Збира із пролісків росу,
Зника зневіра й безнадія,
Коли до мами я іду.

Її душа — із смутку й горя,
Молитви щирої і мрій.
Мережана журбою доля…
Не зрадьмо маминих надій!

Пливуть роки…                 

І знову березень несуть лелечі крила.
Дощ пролісковий – вмилася земля,
Весна і доля, і душа щаслива,
В піснях зродилась мрія молода.

І знову у свічках стоять мої каштани,
Тож дочекаймося від них плодів!
Всміхнулись зорі, розвели тумани,
Черпаєм мудрість із батьківських слів.

Зібралися думки, мов друзі на пораду,
Зігрілись на життєвому вогні.
Пливуть роки – дають собі розраду,
Поезія й любов – їх подруги святі.