Йододефіцит і його профілактика

Йододефіцит — розлад здоров’я, пов’язаний з дефіцитом йоду, яке ВООЗ розглядає як найбільш поширене у всьому світі захворювання неінфвкційного характеру.

Проблема йодного дефіциту є актуальною для всіх людей. Проте найбільше торкається жителів гірських місцевостей, передгір’я, заплав великих річок, лісистих регіонів з підзолистим грунтом. В Україні до таких регіонів відносять Карпати і Полісся. Сьогодні проблема дефіциту йоду значно поширилась і на степову зону.

Внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС у людей, які живуть на забруднених територіях, збільшилися розміри щитоподібної залози, розвинулись різні ступені ендемічного зоба, особливо вузлові форми, гіпотиреоз, автоімунний тиреоїдит. Сьогодні доведено вплив Чорнобильської аварії на виникнення раку щитоподібної залози у дітей. Провідним чинником, що спричиняє це захворювання, є дефіцит йоду у воді та харчових продуктах, що споживає населення. Фактор забруднення радіонуклідами лише сприяє розвиткові патології щитоподібної залози.

За даними ВООЗ (2001), добова потреба в йоді становить (мкг/добу): для дітей до 6 років — 90; дітей 6-12 років — 120; підлітків від 12 років і дорослих — 150; вагітних та жінок в період лактації — 200.

Гормони щитоподібної залози беруть активну участь у розвиткові та регуляції функції нервової системи і психіки, серцево-судинної системи, органів травлення, репродуктивної функції та кістково-м’язової системи.

Для оцінки тяжкості йододифіциту доцільно використовувати, як мінімум, два параметри: пальпацію або УЗД щитоподібної залози та визначення концентрації йоду в сечі.

Надлишок йоду в організмі може призвести до отруєння з тяжкими, іноді незворотними змінами. Здатність організму підтримувати необхідний синтез тиреоїдних гормонів зменшується під час інфекційних захворювань, глистяних інвазій, в поганих санітарно-гігієнічних умовах проживання.

Міністерство охорони здоров’я у травні 2001 року прийняло рішення: з 1 січня 2002 року йодувати всю харчову сіль, яка виробляється в Україні. Це була відповідь на резолюцію ВООЗ (1990) про подолання йодної недостатності у світі до кінця другого тисячоліття.

Для профілактики йододефіциту достатньо регулярно споживати продукти, збагачені йодом. Перше місце серед них посідає йодована сіль, до складу якої входить йодистий калій. Щоб запобігти йододефіциту, досить щодня вживати разом із їжею 5-6 грамів цієї солі. Але йод легко випаровується, тому йодована сіль вимагає уважного використання. По-перше, термін придатності такої солі, зазвичай, не перевищує трьох місяців, і в простроченому продукті йоду вже немає. По-друге, йодована сіль повинна бути запакована у непрозорому поліетиленовому пакеті або фользі й зберігати її треба в щільно закритій посудині. По-третє, солити їжу потрібно після її приготування, тому що при високій температурі йод швидко випаровується. Або ж слід готувати їжу недосоленою, а вже потім досолювати за смаком.

Багаті на йод — морська риба та інші морепродукти, риб’ячий жир, морська капуста, хурма, солодкий перець, волоські горіхи, чорноплідна горобина. Щоб зберегти йод у йодовмісних продуктах, їх треба правильно готувати. Наприклад, морську рибу потрібно варити, а не смажити. А от звичайні капуста й редька, навпаки, вимивають і без того малу кількість йоду з організму. Тому лікарі не схвалюють популярну останнім часом капустяну дієту. Але щоб організм засвоїв необхідний мінерал — йод, насамперед має бути здоровим шлунково-кишковий тракт. Коліти, гастрити, дуоденіти та інші подібні захворювання порушують всмоктуваність у кишечнику. Якщо це не усунути, то скільки б не вживали багатих на йод продуктів, усе буде марно.

Йодний дефіцит виявити легко. Першими причинами занепокоєнняя може послужити відчуття постійної втоми, млявість, пригнічений настрій та неуважність, відчуття болю у серці й часта задуха. Якщо волосся стало тьмяним і слабким, температура тіла — нижча 36,5 градуса, часто бувають холодними руки і вас не залишає відчуття мерзлякуватості у приміщенні, де всім іншим тепло, це теж є підставою звернутися до лікаря.

Отже, бережіть своє здоров’я, здійснюйте профілактику та не займайтеся самолікуванням йодовмісними препаратами!

С. Петрівський,
санітарний фельдшер.

«Гуцульський край», №7, 17.02.2017 року