Децентралізація освітньої галузі

Процес децентралізації в Україні передбачає реформування усіх сфер життя місцевих громад. Одним з найбільших секторів, що надає послуги населенню на рівні громад, є освіта. Саме тому освітня реформа є однією з основних, визначених Урядом у 2016 році.

Головна мета такого реформування — делегування повноважень і відповідальності за управління освітою та її фінансуванням органам місцевого самоврядування і школам. При цьому повноваження щодо визначення освітньої стратегії країни і загального напряму освітньої реформи зберігаються за Міністерством освіти і науки. Досягнення зазначеної мети відбуватиметься у процесі децентралізації освіти, концепція та основні напрями якої, щоправда, нині перебувають лише у стадії розробки.

Концепцією реформування місцевого самоврядування і територіальної організації влади в Україні, затвердженою розпорядженням Кабінету Міністрів України №333 від 1.04.2014р., передбачено, що серед повноважень органів місцевого самоврядування об’єднаної територіальної громади є забезпечення управління закладами середньої, дошкільної і позашкільної освіти. Відповідно до статті 9 ЗУ «Про добровільне об’єднання територіальних громад» на місцеві державні адміністрації покладається організаційна підтримка та інформаційно-просвітницьке сприяння добровільному об’єднанню територіальних громад.

Загальний підхід щодо формування мережі освітніх закладів у межах ОТГ полягає у тому, що така мережа має створюватися і функціонувати, виходячи з фінансових можливостей громад, наявної матеріально-технічної, навчально-методичної бази навчальних закладів, учнівського контингенту, кваліфікованих педагогічних кадрів і за участі громадськості. Це дозволить сформувати профільні класи на базі кращих навчальних закладів, що в межах кожної сільської школи проблематично. Зусилля шкіл, спрямовані на підвищення доступу до якісної освіти і профілізації навчання, дозволять уникнути зайвих витрат через спільні програми шкільних автоперевезень, дадуть можливість використовувати спільну інфраструктуру (спортивні майданчики, бібліотеки, комп’ютери, інше обладнання та споруди, що можуть знаходитися на території однієї (базової) школи, але використовуватись учнями інших, віддалених шкіл). Це поліпшить і партнерство в межах об’єднаної громади, оскільки школам, які успішно взаємодіють між собою, більше довіряють батьки та громада. А це створює умови для ліпшого й ефективнішого розподілу та використання ресурсів.

У рамках оптимізації мережі шкіл і з метою активізації роботи щодо створення єдиного освітнього простору, забезпечення рівного доступу до якісної освіти в області проведено конкурс на кращий проект опорного загальноосвітнього навчального закладу. Опорні заклади — це реальний початок організаційної реформи освіти. Саме об’єднана громада буде вирішувати організаційні питання забезпечення загальної освіти на своїй території. Опорні навчальні заклади дадуть можливість ефективно розпорядитися бюджетним фінансуванням і забезпечити рівний доступ до освіти всім учням.

Але питання децентралізації системи освіти має ряд проблем. Це, зокрема, формування нормативної бази для функціонування опорних шкіл (діючим законодавством поняття опорної школи не передбачено), розробка установчих документів опорних шкіл і філій, визначення обсягу їх повноважень. Питання частково врегульовано листом Міністерства освіти і науки України від 9.09.2016р. «Щодо нормативно-правового регулювання діяльності освітніх округів, опорних закладів та їх філій», однак, відсутність єдиного типового статуту опорної школи або положення про філію опорного закладу призводить до значних розбіжностей в обсязі повноважень, управлінні спільним майном, поданні звітності навіть у межах однієї адміністративної одиниці. Щоб виробити єдиний підхід до вирішення зазначених проблем, департамент освіти і науки облдержадміністрації спільно з юристами регіонального офісу реформ у Чернівецькій області розробив Положення про філію опорного закладу.

Отже, запровадження децентралізованої системи освіти в Україні нині перебуває на етапі формування відповідної законодавчої бази, вироблення і погодження з громадськістю української моделі децентралізації освіти. Враховуючи те, що система освіти складається з дошкільної, початкової, середньої, професійно-технічної, позашкільної освіти, де зайняті висококваліфіковані кадри, зокрема вчителі і директори шкіл, до якої причетні мільйони батьків учнів на різних рівнях освіти, реформування цієї галузі потребує гармонізації їх інтересів. Тому очевидною є необхідність залучення до освітніх реформ усіх зацікавлених сторін з метою налагодження такої моделі, яка буде найбільш ефективною в українських умовах, а також її впровадження у рамках майбутніх реформ.

Оксана Лесевич,
завідувач методичного кабінету відділу освіти РДА.

«Гуцульський край», №49, 16.12.2016 року

Share