Патріотизм на Косівщині

У неспокійні часи сьогодення кожен свідомий українець відчуває свою приналежність до рідного краю, який готовий захищати навіть ціною власного життя. Йдеться про такий феномен людської приналежності як патріотизм.

Патріот – це людина, яка не поступається власними моральними принципами та переконаннями. Навіть коли буде важко не відступатиме від проблем, не ховатиметься за різним виправданнями, а йтиме всупереч усьому заради щастя і блага своєї землі. Патріотизм виявляється в простих речах. Бути патріотом може кожен, навіть звичайна вчителька, яка вчить дітей говорити рідною мовою, не цуратися своєї національності та прагнення знати справжню історію української держави.

Косів Майдан
Днями ми вирішили поцікавитись, що для людей та студентів Косівщини (які розпочали свою боротьбу за краще майбутнє з Майдану) означає слово «патріотизм», та на що вони ладні піти заради Батьківщини.

Одні кажуть, що «Патріотизм – це стан душі. Поєднання всіх моральних якостей людини таких як: духовність, самовідданість, жертовність, готовність у будь-яку хвилину прийти на поміч своїй державі. Можна бути патріотом України, але не патріотом рідного краю, того в якому ти народився. Та попри все варто не розмежовувати цих двох понять, бо ж вони нерозривно пов’язані. Світ оманливий і в ньому можна знайти таких собі ура-патріотів. Вони одягають вишивану сорочку, співають гімн, але в жодному разі не здатні любити по справжньому свою землю – це лицемірство. Оскільки не є патріотом той, хто не ідентифікує себе з Україною та не пам’ятає звідки він родом.

Інші кажуть, що «Патріотизм – це коли ти розумієш, що в тебе є сім’я і велика Україна, якій ти бажаєш розвитку і кращого майбутнього. Це коли ти розумієш, що в неї потрібно вкладати чимало сил, енергії та праці. Розумієш необхідність обов’язково відродити те, що в нас вкрали недоброзичливці. Патріотизм – то просто не бути байдужим до труднощів які ми зараз маємо, не залишатись осторонь боротьби яка триває досі. Брати приклад з тих людей, з тих українських політичних діячів та повстанців, які намагались навіть ціною власної крові змінити світ на краще. Слід пам’ятати таке: якщо не будеш патріотом не буде й Батьківщини».

«Патріотизм для мене — це насамперед вірність своїй Батьківщині. Людина, яка називає себе патріотом, — повинна підтверджувати це діями, конкретними справами. Любити рідну землю — мало. Потрібно зробити все можливе для того, щоб на ній було комфортно жити всім, незалежно від статусу в суспільстві. І найголовніше, — якщо Батьківщина потребує захисту, треба з гордістю її захищати. Якщо ж хтось відмовляється — не патріот».

Дуже сильно мене розчаровують люди, які живуть в Україні і замість того, щоб робити щось заради добра рідного краю нищать його зсередини. Це неповага до самого себе, до наших предків і тих молодих хлопців які віддали своє життя за те, щоб ми не жили в кайданах».

Висновок очевидний, бо зі всього сказаного випливає, що патріотизм — це йти на смерть за свою країну! Це те, що роблять зараз українські військові на Сході. Справжніми патріотами вважаються ті люди, які бережуть і шанують цінності своєї землі, які працюють на благо та розквіт своєї країни, які не скиглять, як погано жити в державі, а йдуть і роблять так, щоб ця держава стала кращою. А патріот — це свідома людина, яка підтримує територіальну цілісність та єдність своєї країни, це той, хто навіть за її межами, завжди у серці триматиме ту єдину, на якій народився і зростав усе життя.

Ось така вона велика Україна з різними особистостями і цінностями та з одним великим патріотичним серцем у всі часи незабутньої історії.

Іван Підгаєцький