Бійцю посмертно вручили нагороду

13 вересня, в селі Баня-Березів, відбулася знакова подія. Військову нагороду ‒ відзнаку «Командира 80 ОДШБр», з рук начальника відділення військового обліку та бронювання солдатів сержантів Косівського ОРВК Василя Будзуляка урочисто отримала сестра бійця Надія Семак.

На заході, який відбувся в Баня-Березівській ЗОШ були присутні: заступник голови районної ради Богдан Петричук, керівник сектору у справах сімʼї молоді та спорту Косівської РДА Михайло Мельничук, депутат районної ради Микола Васкул, керівник спілки АТО в Косівському районі, депутат міської ради Косова Іван Крисяк, а також священик Михайло Дрогомерецький, директор школи, депутат районної ради Ігор Томащук, учительський колектив та учні, а також небайдужі патріоти та учасники АТО Косівщини.

Учні старших класів підготували виступ памʼяті і шани про односельчанина-героя. Про те, що його жертву поважають і шанують в школі підтверджує і встановлений стенд про Миколу. Організатором заходу стала педагог-організатор Ганна Лазарович.

Згодом захід продовжився на території дерев’яної греко-католицької церкви Святих Апостолів Петра і Павла (1892 р.) в Баня-Березові, біля могили М. Самака, де отець Михайло відправив панахиду за загиблим бійцем Миколою Самаком, а згодом подякував всім присутнім за участь та допомогу.

До речі, як виявилось під час заходу. існує серйозна проблема через прогалини в законодавстві щодо особливостей виплати компенсації через смерть бійця. Гроші можуть отримати лише діти, батьки чи дружина, проте сестри чи брати не можуть. Але що робити у випадку, якщо боєць, оборонець Донецького аеропорту, сирота і не мав дітей? Чи заслуговує на допомогу сестра з маленькими дітьми? Думаю, що всі погодяться, ‒ однозначно так!

Сестра Надія звернулася до Івана Крисяка стосовно даної проблеми, а також до керівництва району. Всі присутні представники влади пообіцяли допомогти.

Варто відзначити, що захід пройшов на високому духовному та патріотичному рівні, як це традиційно заведено в березунів. Така подія, хоч і є сумним, проте важливим моментом для виховання нового проукраїнського покоління, яке повинне не лише знати і шанувати справжніх героїв, але і коли прийде час ‒ гідно виконати свій військовий обовʼязок із захисту нашої Батьківщини.

Завершуючи статтю не можу не зачепити найбільш болючу тему для Косівського району ‒ жахливий стан доріг. Особливо контрастно це відчувалося під час поїздки на Березови. З Косова до Яблунова вже є ідеальна дорога, а далі, ‒ просто камʼянистий «напрямок». Баня-Березів ‒ одне з найбільш віддалених гірських сіл району, (відстань від міста Косів 35 км.), і добратися туди справді є великою проблемою. Хоча село є дуже давнім і відомим ще із часів ранньої Київської Русі, а також має значний туристичний потенціал.

Навіть водій, який віз тіло Миколи Самака із зони АТО визнав, що на Сході України, в зоні безпосередніх бойових дій, стан доріг набагато кращий. Будемо сподіватись, що ця проблема за кілька років вирішиться хоча б із поваги до героїчного вчинку Миколи та активної патріотичної позиції березунів, як в зоні АТО, так і під час Революції Гідності та Помаранчевої революції, а ще раніше в лавах визвольної армії УПА.

Довідково

Самак Микола Миколайович ‒ 15 березня 1992 р., с. Баня-Березів, 19 січня 2015 р., Донецький аеропорт. Солдат, командир відділення. Підрозділ: 80-а окрема десантно-штурмова бригада. Зник безвісти 19 січня 2015 р. під час оборони аеропорту Донецька. Впізнаний за експертизою ДНК.
Микола Самак героїчно загинув

при виконанні бойового завдання в Донецькому аеропорту. Смерть забрала бійця 19 січня 2015 р на 22-му році життя. Більше ніж протягом року десантник був похований в м. Дніпро як невідомий солдат. Протягом цього періоду організація ветеранів АТО «Вільному – Воля» робила все можливе і неможливе задля встановлення особи загиблого. За результатами чергової експертизи ДНК нарешті вдалося ідентифікувати загиблого. Тіло бійця привезли на Прикарпаття 9 липня 2016 року.

Микола був стрільцем зенітно-ракетного взводу 3 батальйону 80-ї десантно-штурмової бригади. Група, у складі якої був солдат, провозила до нового терміналу зенітну установку, яка була   для зачистки верхніх поверхів будівлі від ворожої піхоти. В умовах недостатньої видимості та безперервних гранатометних обстрілів МТЛБ наших солдат згорів дотла.

Тарас ПАСИМОК. Фото автора.