Вчитель — ключова фігура шкільної реформи
У 2016 році планують прийняти новий Закон «Про освіту». Його вважають реформаторським, таким, що наближає українську освіту до європейської. Як підготуватися до реалізації реформи? Таке завдання ставить перед собою кожний педагог. Щоб іти в ногу з життям, успішно вирішувати новації реформи, необхідно самому об’єктивно оцінити свій рівень кваліфікації педагогічної компетентності та професіоналізму.
У законопроекті освіта надалі — безоплатна. Повна загальна середня освіта в Україні є обов’язковою і стає дванадцятирічною (початкова триває 4 роки, базова — 5 років, повна профільна — 3 роки). Батьки зобов’язані забезпечувати здобуття дітьми до шкільної і повної середньої освіти.
Новацією є державна сертифікація педагогічних працівників. Кожних 5 років підлягають перевірці їхні знання і навички зі змісту та методики навчання і знання з предмета (предметів), котрі планують викладати. Не проходження сертифікації є підставою для звільнення педагогічного працівника.
Щоб такого не сталось, кожен учитель має перевірити, чи зможе скласти ЗНО зі свого предмета. Всі знають, але роблять вигляд, ніби не знають, що чимало педагогів сьогодні не готові пройти сертифікацію. Тому в інтересах педагога є усвідомлення необхідності об’єктивної оцінки і самооцінки своєї кваліфікації. Діюча атестація таку роль не виконує.
Наш геній Іван Франко (автор понад 5000 праць) з позаминулого і минулого століття, наче сьогодні, дає оцінку сучасному станові освіти: «Учителем школа стоїть: коли учитель непотрібний, неприготований, несумлінний, то й школа ні до чого».
Глибоку кризу освіти чиновники, влаштувавши собі «тихе життя», вважають допустимою. Деякі успіхи шкільна безкоштовна освіта має завдяки додатковим заняттям з репетиторами (плата за один предмет — від 3 до 6 тисяч гривень), що під силу далеко не кожній сім’ї. Отже, паралельно існують дві освіти.
Тим часом живе стереотип зрівнялівки, коли вчитель вважає, що в нього такий самий диплом, як і в іншого. А якщо подивитися на оцінки у додатку до диплома, то в одного «трійки», а в іншого — «4» і «5». Як правило, «трійочник» стає посереднім учителем, а випускник з високими балами — професіоналом (буває, що не завжди, але тут питання покликання, таланту). Ломка хибного стереотипу, доки не дійшли до сертифіката, викликає шалений опір. Ось одна з причин, чому школа стає «ні до чого».
Висновок зрозумілий кожному: або підвищити свою кваліфікацію, або, не отримавши сертифіката, змінити професію. Винні в цьому і ВНЗ, бо свого часу (до введення ЗНО) в гонитві за платниками (контрактниками) приймали на очну і заочну форми навчання будь-кого з атестатом про середню освіту (про рівень знань чи покликання до педагогічної праці не йшлося).
Найскладніша ситуація з учителями англійської мови. Тривалий час був дефіцит таких педагогів. Тому вчителем англійської мови брали на роботу кожного, хто вступив на заочне навчання. Оволодіти правильною вимовою без англомовного середовища і ґрунтовними знаннями з граматики англійської мови та знати не менше 2000 слів змогли тільки окремі самородки. Спроба ввести ЗНО з англійської мови викликала переполох у батьків і учнів, бо навіть одинадцятикласникам з достатнім і високим рівнем навчальних досягнень репетитори відмовляли у підготовці до ЗНО через слабкі знання з англійської мови.
Це потрібно негайно виправляти, тим більше, що Президент України Петро Порошенко оголосив 2016 рік Роком англійської мови. Варто терміново організувати суботні курси підвищення кваліфікації учителів англійської мови, котрі цього потребують, а влітку — англомовні табори для учнів і вчителів. Отже, бачимо, що перед педагогічними працівниками стоять дуже відповідальні завдання з підготовки до спроможності працювати в умовах реалізації нового Закону України «Про освіту».
Петро ЛОСЮК,
член-кореспондент НАПН України,
кандидат педагогічних наук,
народний учитель України.
«Гуцульський край», №4, 5.02.2016 року
