У Вижниці патріоти розфарбували міст

Нещодавно, вижницькі активісти розфарбували великий міст, який об’єднує Чернівецьку та Івано-Франківську області. Міст, що з’єднує Буковину та Галичину навіть потрапив до Книги рекордів України як найбільший, який розфарбовано в кольори державного прапора. Параметри споруди справді вражають: маса – 800 т., довжина – 354 м, довжина перил – 760 м, висота – 7 м. Також на міст було нанесено буковинські і галицькі орнаменти.

До акції долучилось багато небайдужих громадян, а саме фарбування тривало два місяці. Варто відзначити, що незважаючи на обіцянку розфарбувати половину мосту, мешканці Кутів не допомогли активістам. Ми вирішили поспілкуватися з однією із ініціаторів акції та дізнатися більше про важку і об’ємну роботу. Людмила Мацюк є справжнім патріотом Вижниці і України, тому у вільний від роботи час займається ще і волонтерською діяльністю.

Ще на початку літа, коли в Україні фарбування мостів стало модним, з’явилась група людей, які хотіли фарбувати поручні. Ініціатором в тій групі був Володимир Валявський, Ярослав та Олеся Білаки. В результаті ми вирішили пофарбувати не лише поручні, але й міст в цілому. Тож по суті організаторами є 4 людей. Разом з фарбуванням моста ми також фарбували й бордюри та прибирали проїжджу частину.

Фарбування тривало рівно 2 місяці – поручні почали фарбувати 7 серпня і останні штрихи – орнамент на основній конструкції – були зроблені 7 жовтня. Фарби пішло десь 1500 кг. У нас залишилися відра від фарби, тож за підтримки міськради, ми вирішили використати їх у якості смітників та встановити у місті – то ж у Вижниці буде 50 нових смітників.

Як реагують люди на нові кольори мосту?

Дуже багатьом подобається. Приємно, коли кажуть, що ми молодці. Однак є й такі, які кажуть, що ми займаємося дурницями. Та ми розуміємо, що всім не вгодиш. Треба зазначити, що міст не фарбувався з 1991 року, тому фарбування лише на користь в плані антикорозійної дії.

Окрім фарбування мосту, ви також займалися збором коштів для закупівлі машин та палаток для української армії. Розкажіть детальніше про вашу ініціативу.

В такий важкий для країни час ніхто з нас не зміг залишитися осторонь цих подій. Ще за часів Майдану хлопці з Вижниці їздили в Київ, а коли почалися військові дії на Сході України, ми вирішили робити щось на місці. Ще до того, як ми розпочали проект «Пофарбуймо міст у національні кольори» Володя та Славік допомагали нашим хлопцям з Вижниці в придбанні обмундирування. А вже під час нашого проекту виникла ідея придбати автомобіль. Знайомі хлопці з 80-ї аеромобільної бригади вони розповіли, що всю їхню техніку розбили. Саме це і наштовхнуло на думку про машину.

Буквально за два дні ми знайшли авто «Jeep Grand Cherokee». Розповіли про наш задум знайомим. Люди відгукнулися. Якраз відбувалися Перші Дзвоники у школах, тож частину коштів нам передали Вижницька ЗОШ І-ІІІ ст. та Вижницький коледж прикладого мистецтва. Значну суму ми збирали безпосередньо на мості у скриньку. Саме тоді ми й перейменували нашу ініціативу в «Міст для міста, авто для АТО». Авто ми передали 300 полку і звідти машина відправилася в Луганськ.
Автомобіль поїхав повністю укомплектованим – продукти, вода, сигарети, запасні шини, дитячі малюнки та листи. Все це приносили небайдужі люди та дітки з гімназії і дитячої художньої школи.

Потім, з настанням холодів, хлопці з 80-ї бригади попросили про намети. Ми почали збирати кошти. Згодом знайшли хороші зимові намети від фірми «Terra incognita». Представництво цієї фірми зробило знижку, — ми за це дуже вдячні.

А ще ми по можливості допомагаємо сім’ям, що були змушені втікати від бойових дій на Сході – це і теплі речі, і продукти харчування. 8 жовтня їздили поздоровили дитину з Днем народження. Для них то було дуже неочікувано та приємно.

Хто вам допомагав? Кому би ви хотіли подякувати?

Дякуємо всім тим людям, що на протязі довгих двох місяців проходячи та проїжджаючи повз нашу скриньку, — вкидали туди кошти. Саме завдяки таким свідомим та небайдужим людям ми й зробили те, у що багато хто не вірив. Також дякуємо за підтримку нашій Вижницькій міській раді, особисто її голові – Олексію Чепілю; його заміснику – Сергію Колотилу, які сприяли нам у цій роботі, та до яких ми зверталися з будь-якими проблемами, що виникали. Велике дякуємо небайдужим підприємцям — їх список достатньо великий, хочемо щоб вони знали – ми не забудемо жодного з них.

На середині мосту є чудовий орнамент-трафарет, який зробили дівчата з Кутської дитячої художньої школи – їм за те величезне спасибі. Нам фінансово допоміг і магазин «Євромікс» та його керівництво. Спасибі вижницьким школам, коледжу, районній бібліотеці, працівникам Вижницького РБК, які не тільки допомагали фарбувати, але й організували концерт в день відправлення автомобіля. А ще подякую нашій чудовій бригаді малярів. Саме ці люди зробили «зелений» міст жовто-блакитним. Взагалі, спасибі всім, хто хоч якось долучився до нашої ініціативи. Знаю точно, якби не ви, всього цього не було б!

Ми прийняли рішення не зупинятися на досягнутому та продовжувати працювати на благо нашого міста та тих, хто потребує допомоги, тож створюємо ГО «Волонтери Вижниці». Робота продовжується — допомога нашим хлопцям в зоні АТО все ще потрібна, а Вижниці потрібні активні люди. Тому ласкаво просимо до нас.

Слава Україні!

P.S. В Україні до фарбування мостів ставляться по-різному. Одні люди підтримують і допомагають, а інші вважають, що це даремно витрачені кошти, які можна було б використати для допомоги українській армії. Також широку дискусію та конфлікти викликало фарбування мостів в кольори перевернутого прапору (Грушевського), як наприклад нещодавно у Верховині.

На мою думку, такі ініціативи потрібні, адже люди вчаться працювати на громадських засадах, а не лише критикувати владу. Було б дуже добре, якщо така активність не обмежиться мостами, а з часом переросла в повноцінні та потужні волонтерські та громадські проекти, які б реально впливали на ситуацію в конкретному населеному пункті, а згодом і в усій країні.

Варто також згадати схильність українців до максималізму, коли люди в патріотичному запалі переходять межу і окрім мостів фарбують в кольори національного прапору сміттєві баки стовпи електропередач і навіть асфальт, а в нічних клубах також влаштовують «жовто-сині» стриптиз-шоу.

Тарас Пасимок.