«Підпиши!»

«Підпиши!» — саме під таким гаслом пройшов черговий протест студентів та викладачів КІПДМ ЛНАМ.

28 листопада, в той час коли повинна відбутись визначальна історична подія в долі українського народу у литовській столиці Вільнюс, студенти та викладацький склад косівського мистецького інституту вкотре пройшлися маршовою ходою дорогами міста Косова під гаслами: «Підпиши!», «Студенти за Європу!», «Укрїна – це Європа!» і т. д . До мітингуючих приєднувалися і звичайні жителі Косова, яким небайдуже в якій країні їм жити.

Вийшовши від стін інституту, з українською та європейською символікою, вирушили на Майдан Незалежності, де зачитали своє невдоволення рішенням президента та кабміну не підписувати договір про Євроінтеграцію. В руках студенти несли п’ятнадцятиметровий прапор України. Мітинг розпочався з того, що всі присутні заспівали гімн України після чого вирушили до пам’ятника воїнам УПА, там було зачитано звернення до студентів. Далі протестуючі вирушили дорогою попри перехрестя доріг, лікарню і аж до миліції. Звідти молодь повернулася урочистим маршем назад на площу. Там виступили зі своїми промовами студентські і громадські активісти косова – журналіст Тарас Пасимок та історик Олександр Бондаренко де закликали народ нападати духом, а боротися за свою подальшу долю.

Згодом там виступили зі своїм концертом гурт SENSAR & ЛАНГОЛЬЄРИ де звучали українські патріотичні пісні. Концерт відбувався під живу музику.

Також хотілось би нагадати, що протест проходив без ніяких політ партій і у протестуючих немає агресивних планів що до жителів міста і в тому числі до влади. Студенти самі висувають свої вимоги до правлячого уряду і ніяка ні опозиція,ні тим більше правляча влада відношення до цього ніякого відношення не мають. Молодь сама усвідомлює важливість підписання цього документу. Адже він може змінити наше майбутнє, і ми надіємось, що в кращу сторону.

Можливо деякий час нам може бути і непросто тому, що перш ніж Україна адаптується до європейського рівня повинен пройти деякий час і повинні пройти певні зміни в суспільстві. Але потім життя стане кращим. І студентство розуміє, що можливо не зразу настане покращення, але в майбутньому хоч їхні діти матимуть щасливе дитинство. Тож ми повинні бути готові до всього.

І насамкінець, хотілось би звернутися до читача такими словами: Україна – це великий неприступний палац, а народ – це фундамент. І якщо фундамент погано закладений, або з поганого матеріалу то цей палац довго не витримає. Тож давайте вже вирішувати, ми добрий чи поганий фундамент. Тому що від цього залежить чи довго стоятиме споруда, чи скоро розвалиться!

СЛАВА УКРАЇНІ!

Іван М.