Нескорений Президент

Українська Головна Визвольна Рада постала з ініціативи Української Повстанської Армії.

У наказі Головного командування УПА на Волині 27 серпня 1943 року йшлося про створення загальнонаціонального керівного центру визвольної боротьби. Перший Великий збір УГВР відбувся 11-15 липня 1944 р. в карпатських лісах у лісничівці на узбіччі гори Виділок, на південь від с. Сприні Самбірського повіту, під охороною відділів УПА. Великий збір (під керівництвом Ростислава Волошина, як голови і Миколи Дужого, як секретаря) сформулював і ухвалив основні законодавчі документи УГВР — «Устрій», «Плятформу» й «Універсал УГВР», і вибрав керівні органи: Кирило Осьмак — президент, Василь Мудрий, Іван Гриньох та Іван Вовчук — перший, другий і третій віце-президенти, Ярослав Біленький — генеральний суддя, генерал Роман Шухевич — голова генерального секретаріату та генеральний секретар військових справ, Микола Лебідь — генеральний секретар внутрішніх справ. Великий збір ухвалив також присягу вояка УПА та інші документи.

Так було утворено підпільний український парламент, що впродовж десяти років, аж до моменту, коли останній Генеральний секретар УГВР Василь Кук потрапив у полон, очолював визвольну боротьбу українців. Історія оцінила не кожного учасника підпілля справедливо. А важливо знати і пам’ятати про ще нереабілітованих в нашій державі, таких як Кирило Осьмак. Його життєвий шлях почався у 1890 р. (9 травня) в с. Шишаки Миргородського повіту на Полтавщині. Пізніше — студент Московського сільськогосподарського інституту, активний учасник українського націоналістичного руху, член партії есерів, член Центральної Ради. За часів Директорії працював при уряді УНР, брав участь у повстанському русі.

К.Осьмак був вперше заарештований більшовиками у 1928 р. у зв’язку із справою «Трест». Згідно з вироком, йому було заборонено жити у великих містах. В 1930 р. був заарештований вдруге, присуд — З роки концтабору. Згодом — висланий до Сиктивкара. Знову заарештували Осьмака у 1938 році.

На волю він вийшов у 1940 р. Проживав у Києві. Від літа 1942 р. співпрацював з бандерівським крилом ОУН, був задіяний у пропагандистській роботі.

Після обрання президентом УГВР, через кілька місяців, більшовики Осьмака арештували. Навіть не знаючи (до 1947) справжнього імені та посади в підпіллі, його засудили на 25 років ув’язнення. Радянські органи безпеки марно намагалися схилити Осьмака до співпраці. Помер нескореним у 70 років у Владимирській тюрмі 16 травня 1960 р. У 2004 р. — перепохований у Києві.

На основі дослідження архівних документів та спогадів доньки Кирила Осьмака — Наталки, у 2008 році видавництво «Літопис УПА» видало книгу про невідомі сторінки життя і діяльності одного з чільних керівників українського визвольного руху 1940-х років «Кирило Осьмак — нескорений Президент УГВР».

Людмила ЛУКАНЮК,
завідувач Косівського філіалу музею визвольної боротьби ім. С. Бандери.