Подвижницька праця Дарії Кошак

До 10-ї річниці від дня смерті учасниці визвольної боротьби на Гуцульщині «Христі» — Дарії Кошак-Свистельницької.

Дарія Кошак народилася 4 липня 1926 року в Косові, в сім’ї ткача. Освіту здобувала у Коломийській гімназії та десятирічці в Косові. До приходу «совітів» отець Могильняк, парох церкви св. Василія, що на Москалівці, який був головою делегатури Українського Комітету запропонував їй посаду секретарки-друкарки. У цей період на початку 1942р. завдяки Лідії Сальварівській, Дарія стає симпатиком ОУН, а присягу складає 1 листопада 1943 року з дівчатами-однодумцями.

З наближенням фронту повітовий провідник «Курява» давав настанови щодо майбутньої підпільної діяльності. Дарія працювала в окружному осередку пропаганди. Саме тоді до редакції часто навідувалися високопоставлені командири УПА,  провідники  ОУН — командир загону «Козак», окружний провідник «Сталь», курінний «Недобитий». Пізніше, наприкінці вересня 1944 року редакція переїздить до Красноїлля, де Дарія співпрацює з професором Федором Когутом.

Розпочалися більшовицькі облави, захворювання на тиф. Хвороба не обминула й косівчанку. У травні Дарія прибула за наказом проводу до лісу неподалік Хімчина. Там діяв окружний осередок пропаганди. Тут познайомилася Дарія з «Борисом» Григорієм Легким, «Скубою» Дмитром Гахом, командирами, яких любили повстанці і місцеві жителі. У селах діяли для боротьби з повстанцями загони стрибків. Пропагандивна п’ятірка перебирається до Березовів. Провідник «Борис» дозволяє Дарії провідати родину в Косові. Через півтора року відбулася зустріч з батьками та братами у лісі біля Косова.

Зима 1946 року прийшла досить рано. Дарії з «Ксенею» наказали зимувати на Верховинщині. Дівчата разом з іншими повстанцями розмістилися у вдало замаскованій колибі. Саме тут розпочався освітній вишкіл, який проводив провідник «Аркадій». Більшовицькі каральні загони наближалися до повстанського постою. Вся група рушила глибокими снігами в напрямку Дземброні. Було вже зовсім близько до села, як позаду залунали постріли, загавкали вівчарки, почулася російська лайка. Почався нерівний бій. Дівчата зброї не мали, їх прикривали провідник «Аркадій», політвиховник «Левада» зі стрільцями.

Після бою поранених Дарію та «Леваду» енкаведисти піддали катуванням. Не вибивши з них жодного   слова,   більшовики   через два дні поскидали на сани трупи, зверху до них прив’язали двох живих і повезли у Верховину, де продовжували допитувати. Пізніше їх і «Марту» Стефу Костюк відправили до Станіслава. Довгі місяці катувань забирали у них сили. Після відмови підписати заяву, що засуджують український буржуазний націоналізм, 8 серпня 1947 року Романа Вінтоняка «Леваду» засудили на 25 років, а Дарію Кошак на 10 років виправних таборів і 5 років позбавлення в правах. Почалися етапи каторжного життя: Республіка Комі, Воркута, Красноярськ, Норильськ. 9 травня 1955 року Дарію відправлено із передчасно звільненими до Казахстану до Караганди, де мучились у висилці її батьки.

У неволі Дарії всміхнулося щастя. Вийшла заміж за колишнього політвиховника «Бея» — Михайла Свистельницького, який прибув до Караганди після десяти років неволі в норильських таборах. Є в музеї світлина Дарії у шлюбному вбранні.

До рідного Косова вона повернулася у травні 1971 року з чоловіком і синами Андрієм та Ігорем. З радістю Д.Кошак зустріла незалежність України. Вона розпочала велику працю з дослідження закритої сторінки історії. Перебуваючи у Косівській станиці Братства УПА провела пошукові роботи. Світлини, інформації, зустрічі з очевидцями. Велику зацікавленість виявили жителі Косівщини до виставки світлин у приміщенні «Просвіти», яку допоміг Дарії оформити художник-різьбяр Василь Бович. Це була перша експозиція майбутнього музею визвольних змагань, заснованого у 1999 році з ініціативи Конгресу Українських Націоналістів та районної ради.

Подвижницька праця мужньої, скромної жінки залишила добру пам’ять. 12 травня 2003 року Д.Кошак відійшла у вічність.

Хочеться вірити, що «Христя», псевдо яке мала Дарія Кошак-Свистельницька, не буде забуте нащадками, як і тисячі учасників визвольної боротьби за волю рідної України.

Підготувала завідувач
Косівського філіалу музею визвольної боротьби ім. С.Бандери
Людмила ЛУКАНЮК