Конференція присвячена виставці «Народна війна 1917-1933 рр.»

Ми йшли до тебе незалежність
Через віки, через роки!
Цей шлях пролили й застелили
Дочок й синів кров і кістки.
Не вправі ми забудь події
Тих бурних літ-
Жовтії води, Корсунь, Крути,
Їх окропив нації цвіт…

22 лютого 2013 року в приміщенні Шешорської ЗОШ I-II ступенів відбулася з ініціативи депутатів районної і міської рад фракції ВО ,,Свобода’’ конференція присв’ячена виставці Народна війна 1917-1933 рр.

Проведення цієї виставки являється одним із заходів протистояння нищенню гуманітарної складової освіти, супротив відновлюваної совецько-московської ідеології. Аби не дати зробити з української молоді слухняних московських рабів та яничарів,”Свобода” закликає освітян, студентів, школярів та всіх небайдужих патріотів усіма законними прийнятими методами боротися за духовну незалежність, без якої вся інша незалежність неможлива. “Кожна самостійна і незалежна держава освітню та наукову галузь вважає за першорядну та стратегічну. Освіта та наука є не лише ідеологічною та культурною передумовою буття нації, але її економічною основою.” ( Відозва Всеукраїнського об’єднання “Свобода’’ від 28 січня 2013 р.)

На жаль у нашій молодій державі, не створено державної ідеології і не надається належної уваги патріотичному вихованню громадян, що є непростимою помилкою.

Безумовно ж, справжніми патріотами України є люди, які життя присв’ятили боротьбі за її незалежність, за що жорстоко переслідувались комуністичним режимом. Свій патріотизм вони доводили бескомпромісною позицією, твердістю переконань, не згинаючись і не падаючи духом, томлячись по радянських тюрмах.

Патріотизм – він або є, або його нема. Людина або любить свою Батьківщину, або не любить її. Без любові до Батьківщини, готовності примножувати її багатства, оберігати честь і славу, а за необхідності – віддати життя за її свободу і незалежність, людина не може бути достойним громадянином своєї держави.

Патріотичні почуття молодого покоління засновується на їх інтересі до найближчого оточення ( сім’ї, батьківського дому, рідного міста, села), яке вони бачать щодня, вважають своїм рідним. Тому важливе значення для виховання патріотичних почуттів у молоді має особистий приклад дорослих. Успіх національного виховання значною мірою залежить від національної культури батьків, педагогів. Любов до рідного, українського слід плекати та виховувати ще з немовляти, а потім в дитсадку, школі, вузі.

Щоб виростити Громадянина, а не просто особу чоловічої чи жіночої статі, щоб кожен зміг відчути себе часточкою великого і державного народу, міг усвідомити, збагнути глибину і необхідність св’ятого почуття патріотизму. Щоб кожен міг усвідомити, що патріотизм – це не спосіб самовираження, скільки б не кричати про любов до Вітчизни і не битися в груди, що я патріот. Патріотизм – це стан душі, спосіб мислення і світобачення, це конкретне життя у конкретних обставинах на славу Вітчизни.

Чи потрібно нам сьогодні акцентувати увагу на українському патриотизмові. Неодмінно.

“ З огляду на колоніяльну та холуйську ідеологію теперішньої влади, зокрема совєцько-рабський світогляд міністра освіти та науки Д.Табачника, — ми отримали найбільшу загрозу для суверенітету нашої держави. Антиукраїнські політики посягають на духовну основу української незалежності : мову, як спосіб мислення нації та історію як її свідомість та пам’ять. Без цих двох фундаментальних опор освіти та науки неможливий розвиток і побудова національної держави.’’

Завжди патріотичні почуття у молоді виховувались на прикладах величних історичних постаттях. Героїчні подвиги Великих українців завжди надихали прийдешні покоління. Саме учнів у ранньому підлітковому віці можна зацікавити яскравими оповіданнями про славетних предків, а без історичних постатей зробити це неможливо.

Тому антиукраїнські історики вирішили викинути із програми славетні імена Б.Хмельницького, Т.Г.Шевченка, М.Грушевського, І.Франка, Л.Українки та багатьох інших творців української нації, натомість постають якісь знеособлені фігури князів, козаків і інших, нікому не потрібних героїв.

Не менш значущим для вивчення є подання подій 1917-1920 років. Відродження Української держави влада хоче підмінити примітивним висловом ’’ українці в революції.’’Автори нової редакції програми хочуть внушити молодому поколінню, що не було ніякої Української держави, не було видатних українців, які боролися і гинули за самостійну Україну. Сьогоднішні провладні політики і так звані “експерти” знову починають нав’язувати українцям думку, що сучасна незалежність дісталась нашому народові випадково, внаслідок розпаду Радянського Союзу, що вона не була результатом тривалої боротьби нації за визволення.

Віками замовчувалось комуністичною владою правда про героїчну боротьбу українського народу за свободу і незалежність. Перекручуючи історичні факти, так звані “історики” з комуністичним минулим, знову нав’язують думку, що за незалежність України боролася тільки “зграйка бандитів”.

Щоб відновити історичну правду науковці Київського ”Меморіалу” впродовж 2008-2009 років працювали в державних та галузевих архівах СБУ 18-ти областей. Опрацьовано понад 350 фондів і близько 1500 архівних справ. За виявленими архівними матеріалами вперше виведені статистичні дані про кількість селянських збройних повстань по всій Україні, кількість відомих та невідомих, підпільних антибільшовицьких організацій, загонів самооборони та стихійних виступів селян проти окупаційної влади.

Виставка ”Народна війна 1917-1933 рр.” унікальна тим, що в ній зібрано десятки тисяч архівних документів, кожен з яких не просто промовляє, а кричить про те, що в Україні точилася грандіозна Народна війна за соціально справедливу і національно самодостатню українську державу. Повністю базована на архівних матеріалах, вона дозволяє побачити наскільки потужним і територіально розгалуженим був український національний і соціальний рух на Великій Україні, наскілько сильно його боялися більшовицькі окупанти. Велика хвиля повстань уже на початку 1930 р. поставила під питанням можливість утримати Україну в складі СРСР. Загалом лише від 20 лютого по 2 квітня 1930 р. в УРСР мало місце 1716 повстань.

Лише шляхом організації абсолютно штучного голоду-геноциду окупаційній російсько-більшовицькій владі вдалося зламати збройний опір українського народу на Великій Україні.

Ці люди своєю боротьбою і жертовністю створили великий ідеал борця за народне визволення і піднесло українців на небувалу висоту серед народів світу, недоступну для вбивць нашої національної пам’яті і крадіїв української історичної спадщини. Але вони і досі на жаль не перевелися. Про це свідчить аналіз підручників історії для середніх та вищих закладів.

В окупованій росіянами Україні відбувся жахливий погром української культури : було заборонено діяльність ”Просвіти”, ліквідовано українську пресу, заборонено видання друкованої продукції будь-якого змісту українською мовою. Спалювано українські книжки, руйновано друкані. Переслідувалася українська мова та впроваджувалася російська. З особливою люттю окупаційна влада нищила Українську греко-католицьку церкву.

Але найстрашнішій в історії людства злочин, перед яким бліднуть всі жахи минулих і сучасних збройних та політичних конфліктів – це злочин здійснений силами комуністичної партії, — (злочин) голодомор-геноцид української нації. І досі український народ не почув щирих слів покаяння від Росії за зумисне, цинічне вбивство голодом більше 10 мільйонів синів і дочок України. Тим більше ненависники української нації на найвищому державному рівні як в Росії, так і в Україні безкарно заперечують здійснення у ХХ столітті окупантами-інтернаціоналістами геноциду українців. Це ганьба для політиків, для всього сучасного цивілізованого світу. Це кривда пам’яті десятків мільйонів синів і дочок України, убитих в боях, закатованих у підземеллях ЧК, заморених голодом.

Їхня кров, сльози і муки є св’ященною ціною нашої сьогоднішньої свободи.

Ціною, якою ми не маємо права легковажити і якої не можемо забути.

Історія свідчить, що непокаране зло, може повторитися знову. Тому ми сучасні українці, повинні докласти всіх зусиль, щоб ці події, а найголовніше Голодомор, ніколи не повторилися.

Повертаючись з Шешорів, де проходила виставка Народна війна 1917-1933 рр., окрилена патріотичними піснями, які співали хлопці в вишиваних сорочках з вокального ансамблю під керівництвом учителя музичного мистецтва Петрицюка Івана Михайловича, я впевнена, що прийдешнє покоління виросте істинними патріотами нашої держави, достойними пам’яті наших пращурів.

Від районної організації Косівської ВО ”Свобода” хочу щиро подякувати директору Шешорської ЗОШ I-II ступенів, всьому педагогічному колективу, учням.

Особлива подяка вчителю історії Олексюк Олександрі Іванівні за змістовну розповідь про події 1917-1933 рр., Болець Мирославі за допомогу в організації виставки.

А слова заступника директора школи з навчально-виховної роботи Якібчук Ірини Миколаївни свободівцям : ” Щиро дякую за цікаву, змістовну зустріч, цінну виставку та патріотичний дух, який несете до сердець молодого покоління. Разом з Вами ми сьогодні перегорнули сторінки великої книги, яка називається ”Історія української нації.”

Адже без минулого немає майбутнього надихнули нас, свободівців на подальші бажання проводити ці виставки.

Депутати районної і міської організації ”Свобода” об’їхали 16 сіл з виставкою “ Народна війна 1917-1933 рр.” Про ці зустрічі ми розкажемо в іншій статті. А зараз ще раз хочу подякувати всім, хто нас приймав з виставкою, хто допомагав у її проведенні. Всі разом ми робимо добру справу. Бо від кожного з нас особисто і від всіх разом, від нашої громадянської позиції залежить в якій країні ми будемо жити, якою мовою будемо розмовляти і яку країну передамо дітям і онукам, чи колонію чужої імперії, чи вільну, могутню, багату державу – Україну.

Слава Україні! Героям Слава!

Відповідальна за проведення виставки ”Народна війна 1917-1933 рр.”
заступник голови РО ВО “Свобода’’
Думітрак Ганна Іванівна