Життя прожити — не поле перейти
Чому наші батьки їдуть на заробітки за кордон, залишаючи своїх маленьких діточок, люблячого чоловіка, батьків і рідну домівку? Мабуть, тому, що на батьківщині не так вже й легко заробити грошей для того, щоб поставити дитину на ноги.
Як же ж то важко, коли доля випробовує наших матерів, які змушені залишати сім’ї лише для того, щоб їхнім дітям жилося краще. Кожна з них готова на все на світі, щоб їм було добре. Але хіба це добре, коли ріднесенької матусі, яку ти б хотів обняти, немає поруч? Коли ти не знаєш материнської любові, не бачиш материнської усмішки, не відчуваєш материнського тепла і ласки?
А чи потрібні дітям ці гроші? Звичайно, що для життя – потрібні, але їм ніколи не замінити рідну маму, голос якої б щодня лунав у оселі. Їхнє дитинство – самотнє, як загублене зерно біля дороги, яке проросло саме. На жаль, наші батьки вимушені йти на будь-які експерименти заради кращого майбутнього своїх дітей. Причиною цьому, мабуть, є те, що в нашій країні не всім вдається заробити стільки грошей, щоб прогодувати, вивчити дитину і дати їй все, чого вона потребує. Тому найчастіше доводиться їхати на заробітки за кордон.
Дитячі перші кроки… Матуся не раз, проливаючи свої сльози, задумується про те, що вона не бачила перших кроків свого маленького синочка чи донечки, як вони ростуть без неї скільки років. Від цієї думки серце болить… і так хочеться сказати: не залишайте своїх діточок, бо немає нічого дорожчого, ніж своя сім’я, а ті зароблені гроші на чужині, як вітер – сьогодні вони є, а завтра їх немає.
Цінуйте своїх матерів і не відпускайте їх від себе ні на крок. Поважайте і даруйте їм радість, щоб вони завжди усміхалися, бо лише заради вас вони готові на все!
Марія МОХНАТЧУК, студентка ІІ курсу факультету журналістики Львівського національного університету ім. І.Франка.
