Особливості розслідування нещасних випадків на виробництві

Розслідування нещасних випадків на виробництві проводяться відповідно до Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 року № 1112.

Цей порядок визначає процедуру розслідування нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм власності, виду економічної діяльності.

Розслідування проводиться у разі раптового погіршення стану здоров”я працівника або особи, яка забезпечує себе роботою самостійно, одержання ними поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострого професійного захворювання і гострого професійного та інших отруєнь, одержання теплового удару, опіку, обмороження, у разі утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, одержання інших ушкоджень внаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани, тощо), контакти з представниками тварин іого і рослинного світу, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше.

Про кожний нещасний випадок потерпілий або працівник, який його виявив чи інша особа – свідок нещасного випадку повинні негайно повідомити безпосередньо керівника робіт чи іншу уповноважену особу підприємства і вжити заходів до подання необхідної допомоги потерпілому.

Роботодавець, одержавши повідомлення про нещасний випадок зобов”язаний негайно повідомити робочий орган виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за місцезнаходженням підприємства, а у випадку групового нещасного випадку або нещасного випадку із смертельним наслідком :

• територіальний орган Держгірпромнагляду за місцезнаходженням підприємства
• орган прокуратури за місцем настання нещасного випадку
• робочий орган виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві’Та професійних захворювань України за місцезнаходженням підприємства.

Проте, як показує практика в окремих випадках роботодавці повідомляють невчасно або взагалі не повідомляють про настання нещасного випадку.

За такі дії для роботодавця наступає адміністративна відповідальність. А працівник, який отримав травму під час трудової діяльності вчасно не отримує допомогу від Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Тому в цих питаннях роботодавцям треба бути відповідальними. Щоб людина праці була соціально захищена.

Богдан Глібчук
Начальник відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Косівському районі