Великдень

До великої події готуються довго. Тим більше, коли мова йде про Великдень. Якщо до цього свята британським дітям просто купують шоколадних зайців, в Італії готують великодню сирну страву — коломбу, португальці подають солодкий пиріг — фолар, а жителі Мальти печуть святкові пряники — фіголлі, українці ж ставляться до Пасхи з неабиякою ретельністю і відповідальністю.

У духовках вигрівають боки коржі для тортів, холодильники напаковують свої нутрощі м’ясними виробами, холодцями і хріном.

Після того як останній «котик» бечки торкнувся чийогось плеча під супровід традиційного: «Бечка б’є, не я б’ю — від сьогодні за тиждень Великдень», господині відразу ж починають скуповувати продукти, гортати вздовж і впоперек кулінарні записники, ведуть зацікавлені розмови на теми: «хто що збирається пекти», «де і як планує святкувати».

Здавна існує традиція — прибирати перед Великоднем (у Чистий четвер). Спеціалісти модного вчення фен-шуй теж упевнені: це очистить будинок не лише від бруду, але й від негативної енергії.

Та на цьому передсвяткова метушня не завершиться. Крамниці і ятки з одягом користуються шаленою популярністю: жінки купують туфлі і до них пальта, модні спідниці і кофточки, дітям і чоловікові — весняні курточки. Великі, але приємні витрати, щоденні слова дружин на кшталт «нам ще не вистачає…», «потрібно докупити…», «до Великодня маємо встигнути…». Важко сказати, з чим це пов’язано: чи із стереотипами, чи із язичницькими віруваннями, але українці продовжують вірити, що Великдень — то час для оновлення і змін.

А яка Пасха без королівни-писанки?

Цікавий факт: звичай обдаровувати близьких розмальованими яйцями властивий не лише українцям, але й японцям, пакистанцям, євреям, грекам, сирійцям, навіть жителям Шрі-Ланки. Єгиптяни, наприклад, вітають одне одного великодніми яєчками з дорогоцінного каменю оніксу. В Чехії розмальовують яйця курей та гусей і розвішують їх на різнокольорових стрічках у домі. У Польщі їх прикрашають аплікаціями та витинанками, які наклеюють на шкаралупу. А румуни накрапують орнамент різнокольоровим воском. Такий малюнок яскравий і рельєфний, так і хочеться його торкнутися!

Але пасхальні яйця жодної із країн світу не порівняти з українськими писанками. У нас розпис яєць — це магічне таїнство. У кожному регіоні вони різні. Візьміть до рук писанки із Космача чи Яворова, Верховини або Річки. Яке багатство фантазії, яке тонке відчуття композиції, яка ювелірна витонченість і золотаво-оранжевий насичений колорит!

А ще вміють гуцули файно кошик збирати. От-от у ньому опиняться усі його традиційні «мешканці»: як рубенсівська панянка, зручно вмоститься червонощока паска, хвалитиметься своїми білими боками запашне сало, залоскоче ніздрі своїм сусідам хрін.

Тож хай цього дня, ніби свічка у пасці, замиготить надія на світле майбутнє.

Хай на церковному подвір’ї теплий вітер грайливо розплутує нам волосся.

Така вже у нього місія сьогодні — понести по всій Україні: «Христос воскрес! — Воістину Воскрес!».

У цей день ми йому вибачимо…
У цей день ми вибачимо один одному…

Андріана АБАШИН,
учениця 11 класу Косівської гімназії-інтернату.

Share