Чаруюча зимова казка, або Як Миколайко ходив по землі…

Весело підстрибують сніжинки, крутяться, запрошують до свого зимового танцю. Морозець щипає за носики дітвору, яка тішиться зимовою красою. У повітрі наростає відчуття свята! Нарешті розпочалася зима…

Малята із нетерпінням очікують чарівної ночі напередодні дня святого Миколая. 19 грудня мрії багатьох із нас здійснюються, бо свято це схоже на чарівну казку. Воно особливе тим, що стирає межі між дорослими і дітьми. Всі засинають з таємним бажанням знайти зранку маленький подарунок від Миколайчика.

Так, як пощастило святому Миколаю, здається, не пощастило жодному святому. Цей чоловік, який народився ще в III ст., не залишає світ живих і до нині. Вже XXI ст. за вікном, а жоден супергерой і досі не може зрівнятись із цим добрим, бородатим дідусем, якого всі дуже люблять. Для дітей він вже давно став казковим персонажем, котрий цілком реально приносить їм однієї чарівної зимової ночі довгоочікувані дарунки.

Ми так любимо і очікуємо цього свята, але небагатьом є відомою історія св. Миколая. Тому я хочу її нагадати:

Все розпочалося сімнадцять століть тому. Єдиний син заможних батьків-християн Миколай надумав відмовитися від світського життя і присвятити себе служінню Богові.

Одного разу молодий священик довідався, що його земляк – раніше багатій, тепер банкрут – з відчаю хоче віддати своїх дочок у будинок розпусти. Там, на думку батька, вони хоча б заробляли на прожиття.

Отець Миколай вирішує зарадити сімейній трагедії. Вночі, в дім доведеного до відчаю чоловіка, через вікно, він кидає торбинку із золотом. Історія повторюється тричі, і нещасний батько має змогу видати дівчат заміж. Тільки за третім разом врятованому від ганьби чоловікові вдається підгледіти, хто його таємний благодійник. У постаті щедрого нічного гостя він впізнає отця Миколая…”

Святий своїм вчинком показав велике милосердя, яке ми повинні наслідувати! Бути для когось Миколаєм дуже легко, адже для тих, хто потребує, може бути достатньо теплого погляду. Думаю, що кожен з нас може відчути магію цього свята, поклавши частинку свого серця під подушку рідним та друзям!

Христина Станіщук,
м. Косів.

Share