1 грудня — Всесвітній день боротьби зі СНІДом

Розвиток епідемії потрібно зупинити

Поняття «ВІЛ» та «СНІД» взаємопов’язані та взаємозумовлені. Захворювання первинно спричиняється проникненням в організм вірусів імунодефіциту людини (ВІЛ), характеризується ураженням основних клітин імунної системи з поступовим кінцевим виснаженням імунологічних механізмів захисту та розвитком проявів синдрому набутого імунодефіциту (СНІД).

Перші повідомлення про ВІЛ/СНІД з’явилися в США у 1981 р. З того часу кількість хворих на ВІЛ-інфекцію невпинно зростає.

В Україні зафіксовано один з найвищих показників ВІЛ-інфікованих у світі. У 2004 р. Україна посіла перше місце в Європі за темпами поширення ВІЛ/СНІДу.

СНІД належить до хвороб, які значно впливають на демографічну ситуацію.

У нашій державі перше місце за ростом смертності «завоювали» та «утримують» порушення системи кровообігу та інфекційні захворювання: туберкульоз, СНІД, сифіліс, педикульоз, малярія.

Поширення ВІЛ/СНІДу в Україні з 1995 р. набуло епідемічного характеру і відбувається за класичною схемою. Перша наймасовіша хвиля охопила споживачів ін’єкційних наркотиків, які не користуються індивідуальними засобами для ін’єкцій, та осіб, що інфікувалися статевим шляхом при незахищеному сексі, особливо, за наявності кількох статевих партнерів.

Друга, повільніша, але потенційно більш масова хвиля, формується через осіб, які не входять до основних груп ризику та інфікувалися іншими шляхами:

  • вірус поширюється серед дітей, які народилися від ВІЛ-інфікованих матерів. Якщо жінка була інфікована ВІЛ, то народжена в неї дитина у 25% випадків стає інфікованою та ще в дитинстві помирає від СНІДу;
  • шляхом переливання крові та її компонентів від ВІЛ-інфікованих донорів (травми, масштабні оперативні втручання, які важко передбачити або уникнути).

Важливим профілактичним заходом у боротьбі зі СНІДом є обов’язкове обстеження всіх донорів крові та препаратів з крові на наявність ВІЛ-антитіл. Слід взяти до уваги, що ВІЛ-антитіла починають виявлятися у крові лише через 1-3 місяці від моменту інфікування. У цей період в уже інфікованого донора ВІЛ не виявляють;

  • у разі використання нестерильних інструментів під час деяких медичних маніпуляцій голкорефлексотерапії, а також використання татуажу, манікюру, педикюру;
  • внаслідок наявності прихованої інфікованості ВІЛ серед людей, що не обстежувалися на ВІЛ та не мають настороженості щодо інфікування осіб, які їх оточують. Збудник ВІЛ-інфекції може перебувати в організмі людини без прояву маніфестних форм хвороби тривалий час (до 8-12 років та більше). Це призводить до того, що багато інфікованих не знають про свій стан і можуть бути джерелом інфікування своїх сексуальних партнерів або партнерів при ін’єкційному введенні наркотиків.

Особливістю епідемічної ситуації в Україні є той факт, що в середньому 17% від усіх ВІЛ-інфікованих становлять особи, що вживають наркотичні речовини ін’єкційним шляхом. Більшість ВІЛ-інфікованих — молоді люди віком від 18 до 20 років. Вважають, що ВІЛ-інфіковані рано чи пізно захворіють на СНІД.

У випадку інфікування ВІЛ треба вживати препарати, що обмежують розмноження вірусу, проникнення інших вірусів та патогенних бактерій, зменшують навантаження на імунну систему та віддаляють клінічні прояви СНІДу.

Ураховуючи, що наявне нині лікування, на жаль, лиш подовжує термін хвороби, але не виліковує її, першочерговими заходами у боротьбі з ВІЛ/СНІДом є профілактичні.

Інфікування ВІЛ може відбутися випадково, тому для поліпшення прогнозу потрібна попередня якісна підготовка імунної системи для створення бар’єру на шляху проникнення вірусу.

Тестування має проходити кожен, хто пов’язаний з ризиком ВІЛ-інфікування.

Найпотужнішими факторами поширення СНІДу є наркоманія, проституція, гомосексуалізм. Інформування населення, а також цих контингентів людей про високий ризик захворювання у разі застосування парентинальних наркотиків та незахищених сексуальних контактів не лише зменшить імовірність зараження, але й створить бар’єр на шляху подальшого поширення інфекції.

Розвиток епідемії потрібно зупинити. Це завдання мають вирішувати усі. Уже зараз є певні успіхи щодо подовження життя хворих на СНІД, передбачають тенденції позитивного ставлення до людей, що живуть із ВІЛ/СНІДом.

Леся Ванчак,
районний дерматолог.

Share