Мерзнуть і мокнуть, тренуються довкола хати, але… перемагають

Голова РДА Шинкарук і його заступник Анастасія Костюк зустрілися з директорами і тренерами спортивних шкіл та клубів, головами районних спортивних федерацій, сільськими спортивними інструкторами і вчителями фізкультури. Мета цього велелюдного зібрання – дізнатись із перших вуст про всі больові точки фізкультурно-спортивного життя нашого краю, визначити серед них найбільш типові і важливі, разом поміркувати, що можна і треба зробити для того, щоб фізкультура і спорт на Косівщині перестали бути пасинками для місцевої влади і територіальних громад.

Тон розмові задав голова РДА Ярослав Шинкарук: «У нас є надзвичайно здібні спортсмени і досвідчені тренери. Вихідці з Косівщини стають призерами чемпіонатів світу і Європи. Прикро, що цих вершин вони досягають здебільшого за рахунок ініціативи самого спортсмена та його тренера, за особисті кошти. Таку систему треба змінювати. Влада не може стояти осторонь і бути бездіяльною. Адже фізкультура – це передусім здоров’я і змістовне дозвілля людей. Високі спортивні досягнення – це престиж району, області й України. Я великий прихильник спорту, знаю, як важко доводиться працювати людям, які займаються цим видом діяльності професійно. Сьогодні ми зібралися для того, щоб вислухати кожного з вас і вирішити, яку допомогу може надати районна вдала для вирішення ваших основних проблем».

Перед присутніми виступив завідувач сектору сім’ї, молоді і спорту РДА Михайло Мельничук. Він зробив розлогий і детальний аналіз фізкультурно-спортивної мережі району, розповів про здобутки спортсменів Косівщини на змаганнях різних рівнів. Не зупинятимемося на його цікавій доповіді докладно, щоб дати змогу висловитись на сторінках нашого часопису усім, хто творить спортивну історію Косівщини. Творить наперекір усім несприятливим обставинам, кількість яких зашкалює.

Володимир Франчук, голова районної організації Товариства сприяння обороні України, директор Косівського спортивно-технічного клубу:

Наша організація здавна підтримує технічні види спорту, зокрема мотокрос і стрільбу. Ще два роки тому ми мали сильну команду з мотокросу, займали другі і треті місця у регіональних змаганнях. Виховали двох кандидатів у майстри спорту, побудували міні-стадіон. Нині команди практично немає, ми її втратили. Причина одна – бракує коштів. Перспективних спортсменів переманили у Коломию та Івано-Франківськ, де їм запропонували ліпші умови і фінансування.

Косівський спортивно-технічний клуб (СТК) опікується не тільки мотокросом. Розвиваємо стрілецький спорт, кожного року виборюємо другі-треті місця в обласних змаганнях. Щороку проводимо спартакіаду допризовної молоді на території Косівського СТК. У ній беруть участь усі школи. Тримаємо тісний зв’язок з учителями предмета «Захист Вітчизни». Хочемо і вміємо щось робити, але вся наша діяльність тримається лише на ентузіазмі. Цього недостатньо. Для оснащення спортсменів, виїзду на змагання та проведення змагань у нашому районі потрібні кошти. Хотілось би, щоб керівництво району та області повернулось обличчям до технічних видів спорту, бо вони занепадають.

Дмитро Кравчук, голова районної федерації з греко-римської боротьби, суддя національної категорії з греко-рисмської боротьби.

Греко-римська боротьба в нашому районі займає чільне місце серед інших видів спорту. Нею займаються люди віком від 5 до 35 років. Маємо 11 майстрів спорту, призерів змагань республіканського рівня, наш спортсмен недавно став майстром спорту з пауерліфтингу. Тренування проводимо у ДЮСШ, а також на базі спортклубу «Богатир». Розташований він у підвальному приміщенні, під час минулої повені його залило водою, половину інвентарю пошкоджено, він не підлягає ремонту та відновленню. Все у клубі робимо власними силами і за свої кошти, самі платимо за комунальні послуги.

Найбільша проблема — де брати гроші для тих, хто вже заявив про себе як спортсмен: стали чемпіонами області і призерами України, членами збірної області. Ми готуємо добрих спортсменів, вони виростають (у прямому і переносному розумінні) і… починаються проблеми. Як перспективних спортсменів їх запрошують на престижні змагання, а поїхати вони не можуть через брак коштів. Ці люди можуть вписати гарну сторінку в історію вітчизняного спорту, але їх ніхто не підтримує. Декотрі не витримують, ламаються психологічно, випадають із соціуму. Вважаю, що таким здібним спортсменам треба допомагати, передусім – фінансово. Можливо, слід запровадити для них стипендію, щоб вони могли вчитись, займатись спортом і брати участь у змаганнях. Поки що цього немає. Тому доводиться збирати копійки, щоб узяти участь у змаганнях, а потім віддаємо їх півроку. Хоч би виділяли нам кошти на проїзд. Сало і хліб ми з собою візьмемо. Вважаю, що в нашому районі є змога виховати і мати видатних спортсменів, якщо влада допомагатиме їм у вирішенні основних проблем.

Михайло Бович, заслужений майстер спорту з плавання, майстер спорту з морського багатоборства і заслужений тренер України розповів присутнім про те, що планує відродити на Косівщині плавання. Набиратиме в секцію в першу чергу маленьких – учнів 1-4 класів, бо саме такі найчастіше тонуть у водоймах. Тому їх треба навчити добре плавати, а ще – забрати з вулиці і зберегти для суспільства. На жаль, не функціонує міський басейн біля колишньої ВХО «Гуцульщина». В даний час у Косові є можливість проводити навчання на базі басейнів у відпочинкових комплексах «Гуцул» і «Байка». Однак останній викликає деякі сумніви – розташований далеко. До нього незручно добиратись, особливо взимку, маленьку дитину батьки не наважаться відправляти так далеко без супроводу.

Василь Якимишин, голова районної ради ФСТ «Колос»:

Наше завдання — охопити якомога більше людей заняттями фізичною культурою і спортом. Це дуже важливо, адже йдеться про здоров’я нації і змістовне дозвілля. Маємо 26 сільських колективів фізкультури, що входять до районної ради ФСТ «Колос». Лише 10 з них мають інструкторів. Ми розподілили їх у ті села, де є футбольні команди, і зобов’язали працювати за кущовим методом — на кілька сіл. Вони отримують мізерну зарплату і, якщо бути відвертим, працюють заради трудового стажу. До того ж ці люди постійно перебувають у «підвішеному» стані, бо їхнє існування залежить від того, буде профінансовано їхні посади чи ні. Це породжує невпевненість у завтрашньому дні, «розхолоджує» інструкторів. Сільські ради неохоче закладають у своїх бюджетах кошти на розвиток фізкультури і спорту. Деякі виділяють лише по 500-1000 гривень на рік. Це майже «нуль», вистачить, щоб два рази повезти команду на змагання. Лише одна футбольна команда робить по 20 виїздів на рік, одна поїздка – мінімум 200 грн. А крім футболу, є ж іще й інші види спорту. Тому хотілося б, щоб сільські ради теж приділяли більше уваги і коштів на розвиток фізичної культури і спорту.

Наше спортивне товариство проводить малі олімпійські ігри практично з усіх видів спорту. У них беруть участь команди з усіх сіл, це велике свято для територіальних громад і спортсменів з провінції. Якщо би ми кожного разу планували такі ігри в іншому селі і «під це» робили бодай одну добру справу (стадіон, роздягальню чи майданчик), за кілька років ми мали б гарну інфраструктуру фізкультурно-спортивних об’єктів. Це заохотило б до співпраці місцеві органи влади, населення, підклали б своє плече і бізнесмени. Маємо наочний приклад такої співпраці – будівництво стадіону у селі Вербовці. Частково допомогла влада, депутати пішли по хатах — люди дали гроші — хто скільки міг, бізнесмени теж підключились, коли побачили, що громада від слів перейшла до діла. Цей приклад дуже промовистий і гідний наслідування.

На мій погляд, дуже добре, коли у селі активно і злагоджено працює своєрідна тріада: вчитель фізичного виховання, тренер ДЮСШ та інструктор. Тоді набагато більше людей можна було б залучити до занять фізичною культурою і спортом. Тоді б і спортивні результати були б набагато ліпшими. А головне — ми забрали б молодь з вулиці.

Василь Грималюк, суддя національної категорії з футболу запропонував не розпорошувати кошти, які виділяють на розвиток фізичної культури і спорту. На його думку, варто акумулювати фінансові потоки і вирішувати проблеми поетапно: наприклад, збудувати в одному селі стадіон, потім — у другому селі – роздягальню чи душову і т.д.

Андрій Глібчук, майстер спорту СРСР з боксу, суддя міжнародної категорії:

Бокс — молодий вид спорту в нашому районі. Усе почалось у 1995 році. Тоді я в своєму гаражі встановив ринг, повісив два мішки і придбав 4 пари рукавиць. Так я починав займатись з дітьми. Спершу у мене займались 15-20 дітей віком від 11 до 15 років. Наша спортивна секція діяла під егідою ФСТ «Колос», Яблунівської і косовської ДЮСШ. За минулі роки ми підготували 6 майстрів спорту, один із них — Володимир Зеленюк — був третім на Першості України серед кадетів, виконав норматив майстра спорту. Ми також підготували 8 кандидатів у майстри спорту. Загалом через секцію боксу за ці роки пройшло 360 дітей.

У 2004 році ми створили спортивний клуб «Атлант» при Кутській селищній раді. Нам виділили чотири кімнати, де проводяться заняття з важкої атлетики і боксу. На жаль, у туалету у приміщенні нема, воно не опалюється, минулої зими у приміщення температура сягала 10-ти градусів морозу. Дах протікає. Діти займаються у цих умовах тільки тому, що дуже люблять бокс.

Ми провели вже 12 всеукраїнських і міжнародних турнірів з боксу. Поки що ми з цією відповідальною роботою справляємось. Селищна рада в останні роки виділяла нам 8-10 тисяч гривень на розвиток боксу і важкої атлетики. Це небагато, але ми стараємось налагоджувати добрі стосунки зі спонсорами, яким я дуже вдячний.

Спорт потрібно розвивати. Це потрібно для виховання здорових і порядних людей. Я уважно слідкую за життям усіх своїх колишніх вихованців. Мені приємно, що завдяки заняттям спортом, менше дітей курять і вживають спиртні напої, а це дуже важливо. Думаю, що наша зустріч дасть імпульс для розроблення програми розвитку спорту у Косівському районі. Треба, щоб кожне село мало добротне футбольне поле, волейбольні і баскетбольні майданчики, а, головне, — щоб вони функціонували. Робота з дітьми та молоддю, зокрема розвиток фізичної культури і спорту, — це необхідна умова для того, щоб наші села розвивалися, а не вимирали. Якщо не будемо приділяти уваги організації цікавого і корисного дозвілля, молоді поїдуть із сіл і району у пошуках ліпших умов життя і дозвілля.

У Кутах є всі умови для того, щоб побудувати великий спортивний зал для занять з боксу, боротьби, важкої атлетики. Є спонсори, вони готові допомогти фінансово. Якби і держава підставила своє плече, через рік-два ми могли б мати у селищі нормальний спортивний комплекс для 3-4-х видів спорту. І, що найважливіше, могли б створити нормальні побутові умови для спортсменів: туалет і душові кімнати. Боляче дивитись, коли боксер відпрацював дві години на рингу і «на мішку» (це велике фізичне навантаження), а помитись не має де. Ми проводимо міжнародні турніри. Один з гостей запитав, куди піти в туалет, ми за голову схопились. Треба і про туалети думати, якщо ми хочемо бути європейською державою.

Микола Гордій, директор Косівської дитячої юнацької спортивної школи Олімпійського резерву із зимових видів спорту.

Приємно, що така нарада проводиться, дякую, що ви нас усіх зібрали. Добре було б, якби на такі зібрання запрошували представників податкової інспекції, міліції, голів усіх місцевих рад. Одна з основних проблем для нашого виду спорту — нема де проводити змагання і тренування. Гора Михалкова – це стара гірськолижна база, що відстала на 40 років. Гірськолижний вид спорту – дуже дорогий і технічно складний. Маємо досвідчених тренерів. Але їм усім – за 40 років, молодих практично немає.

Наша гірськолижна школа – єдина в Україні, що має власну базу, Решта баз (усі!) в Україні вже приватизовано. У Славську, на швидкісному спуску, де колись проводили всесоюзні змагання, побудували готель. Тому не можна втратити Михалкову. Вважаю, що влада мала би знайти інвестора для цього об’єкта. Цю землю треба передати у комунальну власність, щоб її не розтягли на шматки приватні власники.

Наша база відповідає параметрам, необхідним для Всеукраїнського центру підготовки олімпійців. Маємо чотири слаломні, дві гігантські і одну супергігантську траси. Вони у прекрасному стані, бракує тільки снігу. Оскільки у нас немає «гармат», які його продукують, мусимо їздити у Мигово.

Якби наші траси запрацювали на повну потужність, ми могли би проводити змагання республіканського рівня. У нас є прекрасні спеціалісти. Наприклад, Олег Мацьоцький може давати майстер-класи у Міністерстві молоді і спорту. Якщо би створити на базі нашої школи потужний центр олімпійської підготовки, якщо знайдемо доброго інвестора, будемо мати набагато більше спортсменів, які показують високі результати. Нині наша школа перебуває на піку розвитку. На жаль, для її розвитку ми не отримуємо жодної копійки. І це тоді, коли одна пара лиж коштує 5 тисяч. Поки що батьки фінансують юних спортсменів, знаходимо спонсорів. Я запитував високих начальників від спорту, чому нас не фінансують? Мені на це відповіли: не беріть бідних дітей, беріть багатих, бо цей спорт для багатих. А що робити бідним, але талановитим дітям? Наводжу їм приклад: наша Богдана Мацьоцька – з незаможної родини, а нині вона — ведуча гірськолижниця країни.
Їй немає рівних навіть серед гірськолижників-чоловіків. А мені на це кажуть: все одно беріть багатих, вони самі про себе подбають.

Микола Попович, майстер спорту міжнародного класу, директор Яблунівської ДЮСШ «Соколята».

Наш вихованець Андрій Вольський п’ять разів вигравав чемпіонат України. Нині тенденція така, що всі лижники намагаються перейти в біатлон. Це більш видовищний і популярний вид спорту, отже, його розвитку приділяють більше уваги і коштів. Добре було би і в нашому районі розвивати цей перспективний вид спорту. На жаль, нині доводиться працювати лише на ентузіазмі. У лижників нема бази для тренувань. Діти живуть і тренуються у мене… вдома (сім-вісім чоловік). Добре хоч мають де помитися – викопали на подвір’ї басейн. Влітку лижники тренуються на лижоролерах. Добре було би мати для занять бодай 200 метрів асфальтованої дистанції. Я взагалі дивуюсь своїм вихованцям — навкруги хати бігають і виграють чемпіонати України. Я їх доводжу до республіканського рівня — і все. Що я можу дати їм у себе, в Яблунові? Доводиться віддавати іншим тренерам, переважно, в біатлон.

Василь Курищук, голова районної федерації з мотоциклетного спорту, директор мотоклубу «Горяни».

Наш мотоклуб діє 4 роки. Ми теж маємо успіхи, про нас знають у Європі. Три роки проводили фестиваль байкерів на летовищі у Черганівці. Навіть для України це було «круто»: мотоцикли мчать по бетонній злітній полосі, вітер – в обличчя., а навкруги – гори… На жаль, цього року фестивалю ми не проводили – не знайшли порозуміння з Черганівкою. Проводимо етапи чемпіонату України з мотокросу на території села Вербовця. Мріємо створити на території цього села постій базу для занять вело-мото-автоспортом.

Ігор Мельничук, голова районної федерації з настільного тенісу.

Наш вид спорту теж виплекав майстра спорту і 12 кандидатів у майстри спорту. Тренування проводимо у підвальному приміщенні районної ради. Його висота — 2 метри, постійна вологість призвела до появи плісняви на стінах. Щоб займатись в нормальних умовах, одного тенісного столу потрібно: територія довжиною 12 і завширшки 5 метрів, висота до освітлення — не менше 4 метрів. Про ці стандарти ми можемо лише мріяти. Після минулих проливних дощів рівень води у двох залах сягав 20 см. У нас теж нема туалету.

Маю прохання до влади: не дайте пропасти настільному тенісу — цікавому і масовому виду спорту, який дає добрі результати як для фізичного виховання, так і для і спорту. Наша найбільша мрія – знайти приміщення для невеликого спортзалу. Дітям не можна займатися тенісом у таких умовах. Ми не можемо проводити у себе змагання, бо ніхто не хоче до нас їхати у цей підвал, через його непристосованість, підвищену вологість і брак елементарних побутових умов.

Микола Кушнірук, голова правління футбольного клубу «Карпати» (Кути) розповів про конфлікт між клубом і Кутською селищною радою, нарікав на те. Що депутати районної ради надають перевагу косівській футбольній команді під час виділення коштів з районного бюджету.

Петро Плевако, ветеран спорту, працівник ДЮСШ «Гірське орлятко» розповів про основні напрямки діяльності спортивної школи. У ній культивують 7 видів спорту. На його думку, в районі занедбано дитячий спорт, зокрема в загальноосвітніх школах. Проблеми скрізь однакові: нема спортивного інвентарю, спортивні майданчики потребують ремонту. Колись був дуже правильний критерій оцінювання роботи вчителів фізкультури: якщо трава на футбольному полі і спортивних майданчиках витоптана, — там займаються спортом. Нині на багатьох шкільних стадіонах можна траву косити. У районі мало спортивних залів, де можна проводити районні змагання з ігрових видів спорту. У багатьох селах нема умов для проведення змагань з легкої атлетики: на стадіонах пошкоджені бігові доріжки, занедбані ями для стрибків… Не вистачає коштів для перевезення школярів на змагання. Не проводяться на належному рівні медогляди дітей, на підставі яких визначали би різні групи дітей за станом їх здоров’я для занять фізкультурою і спортом. Така недбалість може призвести до неприємних випадків під час уроків фізкультури і змагань.

Фінальну крапку у цій кількагодинній зацікавленій розмові поставив голова РДА Ярослав Шинкарук:

Наша сьогоднішня зустріч має ознайомлювальний характер. Ми ставили перед собою мету дізнатись почути з перших вуст про основні проблеми, що існують у вашій галузі, що вас найбільше болить і хвилює, що допомагає вам ефективно розвивати фізкультуру і спорт у районі. Моя позиція така: усі спортивні споруди мають використовувати за призначенням і функціонувати на повну потужність. Від імені виконавчої влади обіцяю всебічне сприяння розвитку фізкультури і спорту у нашому районі. Це необхідно робити, бо фізкультура і спорт творять здорову націю, відволікають людей, найперше молодь, від шкідливих звичок.

Записала Аліса Мудрицька.

Share