Скажи життю «так»!

Тема самогубства є доволі делікатною, тому говорити про неї завжди складно. Однак замовчувати її не слід, як і кожну важливу проблему. Адже щороку на Івано-Франківщині понад 160 людей ідуть із життя з власної волі. Саме з власної… До того ж, кількість самогубств зростає з кожним роком і – що найжахливіше! — збільшується кількість самогубств, скоєних дітьми, вік яких стає дедалі меншим.

Фахівці наголошують, що самогубство є однією із трьох основних причин смертності в нашій країні. Що ж може стати підставою до виникнення у людини суїцидальних намірів? Як показують численні дослідження, на криву зростання самогубств в істотній мірі впливають економічні негаразди, бідність, безробіття, значні фінансові борги; родинні проблеми: смерть рідних, розлучення, відсутність підтримки, конфлікти, зради, провини, невдоволення собою, страх перед покаранням, почуття помсти; формування нових суспільних поглядів, які не приймаються особою; етичні, релігійні, економічні конфлікти.

В кожного є своя причина рішення покінчити з життям, т.зв. життєва криза, яка приводить до втрати сенсу життя. Через невирішену проблему людина занурюється у себе, відгороджується від оточення, втрачає апетит і сон, все частіше замислюється над питанням: «Навіщо жити далі?..». В такій ситуації людині важко звернутись за допомогою до рідних, друзів чи близьких людей, важко висловити свій біль, проблему, переживання, щоб не здаватись для оточення «білою вороною». Тому простішим і єдиним виходом із ситуації вона вважає самогубство…

Життєву кризу не слід сприймати як покарання (заслужене або незаслужене). Швидше, це сигнал до того, що необхідно приймати рішення, щось змінювати в житті і в самому собі. Зробити це нелегко. Тому в кризовій ситуації багато людей діють так, неначе нічого не відбувається, ніби відмоаяяючись визнавати існування проблеми. Популярний, але непродуктивний спосіб невизнання наявності кризи — вживання психотропних засобів (алкоголю, транквілізаторів та ін..), які дозволяють тимчасово пом’якшити (ілюзорно) проблеми.

Механізми «психологічного захисту» (внутрішнього або зовнішнього) можуть у якійсь мірі відтермінувати неминучу дезадаптацію, але відвернути її не можуть — рано чи пізно поведінка стає неадекватною ситуації.

Тому в складних життєвих ситуаціях слід обов’язково шукати вихід, за допомогою використання зразка (уявити, як би повелася у схожій життєвій ситуації шанована, авторитетна людина), отримання емоційної підтримки (не боятись розказати про свою проблему), отримання інформації (є досить типові кризові ситуації, вирішення яких повинно відбуватися за певним сценарієм). І, звичайно, треба вміти розслаблятися, бо тривале напруження перешкоджає нормальному перебігу психічних процесів (емоційному реагуванню, продуктивному мисленню) і в кінцевому результаті ускладнює і блокує прийняття правильних раціональних рішень.

Різні ситуації бувають. І хороші, і не зовсім… Проте вихід є з кожної. Кажуть, що Бог посилає людині рівно стільки випробувань, скільки вона може витримати…

Не бійтеся звертатися у скрутній ситуації за допомогою до близьких людей, друзів, священика, працівників соціальних служб.

Цінуйте своє життя, налаштовуйтесь на приємні, позитивні речі, частіше усміхайтесь та пам’ятайте, що життя дається кожному з нас лише один раз!

Статтю підготувала Ірина Молдавчук,
центр психологічного забезпечення та роботи з особовим складом ГУ МНС в Івано-Франківській області.

Share