The Times: Спадщина Ющенка для України? Усміхнені люди
Президент України Віктор Ющенко, який іде зі своєї посади, зазнав у ході виборів нищівної поразки. Але незважаючи на принизливе неприйняття Президента, за якого проголосували лише 6 відсотків виборців, історія має розсудити його по-доброму, пише журналіст Тоні Хелпін у статті для британської газети The Times.
Незважаючи на політичні та економічні перипетії останнього п’ятиріччя, Україна при ньому перетворилася з потворної і немічної пострадянської руїни в країну з реальними сподіваннями на успіх, в демократичне фомадянське суспільство.
Щоб зрозуміти ефект впливу помаранчевої революції, досить порівняти політичне життя в сусідніх Білорусі та Росії з живим і яскравим суперництвом в Україні.
У виборців був справжній вибір кандидатів, що відображають весь спектр політичних думок. Передвиборчі кампанії проводилися без страху за те, що правлячий режим пошле міліцію для розгону мітингів виборців і арештів опозиційних активістів. «Живі» та активні дебати проводилися на всіх телеканалах, а на вулицях рекламні щити рясніли численними плакатами кандидатів, що змагалися.
Ющенко і його колишня соратниця по «помаранчевій революції» Прем’єр-міністр Юлія Тимошєнко не користувалися сумно відомим «адміністративним ресурсом», який так часто застосовується в Росії для впливу на результати голосування.
Одним з найбільш примітних аспектів першого туру виборів стала відсутність серйозних скарг з боку кандидатів стосовно фальсифікацій з виборчими бюлетенями. Цим вони разюче відрізняються від масових маніпуляцій 2004 року, які спровокували помаранчевий вибух.
В України досі багато проблем, зокрема, з корупцією. І досягнення цієї країни аж ніяк не є незворотними. Але люди тут вільно висловлюють свою думку, і з цієї країни пішов страх, який як і раніше душить життя суспільства в інших колишніх радянських республіках.
Ось тому Україна так важлива, і з цієї причини Захід зробив великі ставки на результат нинішніх виборів. Після революції Кремль старанно представляє свого сусіда місцевій аудиторії як державу постійного хаосу, бо він боїться цього прикладу процвітаючого відкритого суспільства на російських рубежах. Функціонуюча Україна — це прямий виклик колишнім шпигунам КДБ і тіньовим апаратникам, які контролюють політику в Москві.
В останні роки у росіян виникла нова тенденція і звичка: вони їздять на вихідні дні до Києва, щоб насолодитися більш розкутою атмосферою української столиці, де міліція менш помітна, ніж її московські колеги. Вони бачать, що жителі Києва охоче посміхаються, що офіціанти в ресторанах і продавці в магазинах більш життєрадісні, що та напруженість у відносинах між людьми, яку вони відчувають вдома, тут відсутня.
Коротше кажучи, вони бачать, що українці покладають надії на своє суспільство і можуть впливати на власне майбутнє, а це, у свою чергу, впливає на загальний настрій людей.
Ці вибори визначать, чи продовжиться український експеримент, або він почне деградувати. У Сполучених Штатів та Європейського Союзу може виникнути спокуса почати в розпачі заламувати собі руки через ті сварки, які затьмарили помаранчеву мрію, але Ющенко залишає такий спадок, який варто захищати. І вони повинні більш рішуче і енергійно говорити про це.
«Кореспондент:нет»
