Майстер-мосяжник

Гуцульщина славиться на весь світ художніми народними ремеслами, зокрема мосяжництвом. Визначне місце з-поміж майстрів художньої обробки матеріалів належить майстрові-мосяжникові, членові Національної спілки художників України Володимиру Йосиповичу СЕМЧУКУ.

Володимир Семчук народився 28 вересня 1937 року в смт. Обертині Тлумацького району. Навчався в Обертинській середній школі. Закінчив Городенківське училище сільського господарства. Був призваний в армію. Після військової служби навчався у Львівській школі кіномеханіків. Працював навіть механіком з холодильного устаткування.

Але його своєрідна спрагла душа тяжіла до самореалізації. Завжди мріяв власними руками створювати щось реальне, цікаве. Тому Володимир Йосипович 1974 року розпочав творчу працю в Косівському художньо-виробничому комбінаті.

Припало до душі В.Семчуку гуцульське мистецтво, розбудило цікавість. Він багато експериментує з технологією та техніками, добирає матеріали, вивчає орнаментику, цілком поринає у мосяжне ремесло.

Перший його дебют як майстра відбувся 1977 року на республіканській виставці. Почин виявився багатообіцяючим. Після цього він брав участь у семи республіканських та в одній міжнародній художніх виставках. Багато і плідно працює над створенням серійних виробничих зразків, які незабаром тиражувалися. Своєю натхненною , працею відроджує та примножує традиційне ремесло, створюючи багатоманітний асортимент металевих виробів.

В оздобленні авторських витончених і делікатних виробів з металу майстер застосовує повний арсенал карбованої орнаментики. Водночас схильність до опоетизованості, властива національному менталітету справжнього українця, спонукає майстра до творення власного образотворчого образу, авторського стилю, який уособлює народне світосприймання навколишнього. Національна своєрідність народного мистецтва — це не пряме цитування національних особливостей, а глибинне проникнення в суть складових частин цих особливостей, їх переосмислення і їх тактовне використання у творчому процесі. У кращих творах майстра-мосяжника В.Й.Семчука часто переважають гіперабстрактні композиційні елементи, що є основою створення декоративного мистецтва взагалі, тобто створення суттєво нових елементів навколишнього середовища, побудованих згідно із законами художньо-образного мислення.

Творчїсть В. Семчука є оригінальною та має важливе значення для реформування стилістичних засад косівської школи художнього металу, окрім фахової, котра склалася вже давно. Кращі твори майстра знаходяться в колекціях музеїв Львова, Івано-Франківська, Коломиї, Косова та в приватних збірках, випромінюючи духовність, внутрішню культуру, культуру фори та орнаментики.

Характерною і визначальною рисою майстра є тонка інтуїція, уміння надати традиційній речі принадного шарму, витонченості, розуміння не лише мистецьких параметрів, а й відповідності своєму призначенню.

У живому спілкуванні з народними майстрами-мосяжниками В.Семчук навчився азів мосяжної справи і роботи над складнішими художніми творами, що вимагали не тільки знання технології, а й творчої фантазії, осягав закономірності традиційного формотворення, яке містить у своїй основі досвід багатьох поколінь. Сьогодні Володимир Йосипович має коштовний скарб — багатоманітний творчий здобуток, на якому буде навчатися не одне покоління майстрів художнього металу. Феномен творчого методу В.Семчука полягає в тому, що він подолав шлях від самоука до професіонала завдяки характеру й таланту.

До найбільших його заслуг належить глибоке проникнення у прадавню таїну технології лиття та відновлення її в сучасних умовах художньої обробки металів. За відродження ливарництва одержав нагороду Художнього фонду України у 80-х рр. XX ст. Водночас пошкодив власне здоров’я, адже процес ливарництва є надто шкідливим.

Останні десятиріччя XX ст. косівської мистецької школи металірства — це період великих змін, сподівань, значних творчих звершень, виокремлення творчості професійних і народних майстрів, що сягнули вершин гуцульського мосяжництва. На мистецькому видноколі закріпилися цікаві й потужні постаті Романа Стринадюка, Володимира Семчука та інших.
Творчі досягнення майстрів, членів НСХУ та НСМНМУ визначали спрямування школи, формували її мистецьке і культурне обличчя.

Володимир Семчук вирізняється своїми експериментальними знахідками в царині сучасного художнього металу. Він є майстром-мосяжником сучасного рівня, мислить та творить в контексті сучасного світового мистецтва, опираючись на пласт національної культури. Досягнення Володимира Йосиповича — це творчо переосмислена багатюща спадщина гуцульського мосяжництва та максимально опановані ним техніко-технологічні засоби, котрими автор розкрив і зреалізував свої цікаві та оригінальні творчі замисли.

В.Семчук є виразником актуальних рис і тенденцій українського декоративно-ужиткового мистецтва кінця XX — початку XX! сторіччя. Його неперевершені художні твори з кольорових металів — виразні, легко сприймаються, помітні їх структурно-конструктивна чіткість і послідовність композицій, художній лаконізм, елегантність, що навіть перегукується з естетикою художнього металу країн Сходу. Майстер; як патріот своєї Батьківщини, у творчості демонструє підходи і результати, котрі дозволяють вважати його, насамперед, українським народним майстром-мосяжником. Ідея трансформації рис народного мосяжництва, пошук шляхів його осучаснення і втілення в чудові твори з металу були лейтмотивом творчого шляху В.Й. Семчука.

Народну творчість горян, як засвідчують кращі його твори, майстер розглядає як основне життєствердне джерело духовного і естетичного збагачення та забарвлення сучасного традиційного мистецтва.

Запропонований читачам «Гуцульського краю» частковий розгляд та аналіз важливих граней творчого методу Володимира Семчука виокремлює та підносить його постать в когорті талановитих і працьовитих майстрів-художників Гуцульщини, котрі внесли своє мистецьке «Я» в її становлення та подальший розквіт і розвій.

Марія Іванчук,
викладач КІПДМ ЛНАМ, мистецтвознавець, член НСХ України.