Людина сонячної душі — до сторіччя з дня народження Степана Іваницького

27 грудня 1908 року в місті Дрогобичі на Львівщині в родині Марії і Володимира Іваницьких народився син Степан.

1928 року закінчив українську гімназію в м. Станіславі.

Навчання у Львівській політехніці на відділі інженерів-лісівників. В грудні 1934 року отримує диплом інженера-лісничого. Його однокурсником був Степан Бандера, в майбутньому — провідник ОУН.

Друга світова війна застала Степана Іваницького у Гдині. Незабаром він переїжджає до Кракова, де 27 вересня 1940 року у нього народжується дочка Христина. В 1942 році повертається разом з сім’єю до Станіслава, відкриває філателістичне бюро.

Наприкінці 1942 року одержує посаду лісничого в Солотвино, працює на ній до кінця 1944 року. Згодом його перевели до Надвірної, працює у лісгоспі інженером, а пізніше — лісничим Пнівського (Надвірнянського) лісництва.

Весь цей час плідно працює у галузі філателії. Саме Степан Іваницький був ініціатором створення першого філателістичного товариства в м. Косові. Брав активну участь в організації філателістичних виставок, є автором ряду публікацій в місцевих і обласних засобах масової інформації, а також у філателістичних журналах.

Бере участь у шостій обласній філателістичній виставці, яка проходила в м. Івано-Франківську, де експонує зображені на поштових марках лікарські рослини українських Карпат.

Пропагує важливе значення флори у профілактиці і лікуванні захворювань, підкреслює важливість збереження і примноження цінних видів рослин. Цій темі присвячена добірка «Подорож у світ цілющих рослин», якій присуджено диплом (1976 р.) Міжнародної філателістичної виставки «Медфіл-76».

Із 1923 року — член Міжнародного товариства філателістів, а з 1998 року — почесний член Спілки філателістів України.

Учасник багатьох філателістичних виставок, зокрема «Укрфілекспо-2001». Його філателістична Шевченкіана удостоєна срібної медалі на обласній виставці 1975 р., бронзовими медалями відзначені колекції, присвячені І.Франкові (1976 та 1977рр.). Унікальною є зібрана ним колекція українських марок, а також марок, що використовувалися на території України з 1850 р.

Улюблене захоплення допомогло С.Іваницькому в безпосередній роботі за спеціальністю. Завдяки філателії Степан Володимирович зацікавився ентомологією — наукою про комах. Вивчав їх вплив на навколишнє середовище. Ці знання допомогли йому, коли працював у лісовій охороні в лісництвах.

Зацікавившись комахами, вивчав їхнє життя, поведінку. Самостійно простудіював відповідну літературу, зібрав багатющу колекцію екземплярів, розповсюджених у карпатських лісах.

В ентомології С. Іваницький став настільки відомим фахівцем, що за консультаціями до нього зверталися навіть учені. Зібрав і оформив колекції комах карпатських лісів (понад 200 видів), які зберігаються у лісництвах району. Колекцію виготовив для колишньої ВДНГ у Москві.

Степан Іваницький писав: «Поштова марка розповідає дуже багато. Вона допомогла мені дізнатися, що ми вже ніколи не зможемо повернути Карпатам лісового дикого коня, не побачимо тура і багатьох інших тварин, які зникли через неправильну діяльність людини. Тому ми повинні зберегти і примножити для майбутніх поколінь всі багатства і красу природи, багато видів комах, тварин і рослин, які знаходяться на грані знищення і занесені у Червону книгу».

За сумлінну працю у галузі філателії Степан Іваницький у 1998 році отримав медаль «Почесного філателіста».

Якось так ведеться у світі, що люди пам’ятають не добрих, порядних людей, а великих лиходіїв, бандитів, тиранів. Наприклад, римських імператорів Нерона, Калігулу та на них подібних. Про них написано десятки романів, п’єс, знято кінофільми. А що можна прочитати, скажімо, про римського імператора Антонія Пія? Власне — нічого. Та й за що його пам’ятати? За те, що не вів війни, нікого не вбив, що за його правління люди вирощували хліб і оливки, розвивали ремесла, мистецтво?

Отож, як бачимо, таке не запам’ятовується.

І все ж, навчаючи дітей, ми найперше говоримо їм про совість, порядність, про людей співчутливих і добрих. Саме таким був Степан Іваницький, заслужений філателіст України, людина щедрої і сонячної душі, працелюб, патріот України. Його серце перестало битися 31 жовтня 2001 року.

В. Тутуруш,
голова осередку ВУТ «Просвіта» ім. Т.Шевченка Косівської ЦРЛ

Share