Усе про спадкування

Відповідь на численні листи громадян з питань стосовно спадкування.

Ви маєте право знати, що спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Перш за все відзначу, що успадковувати можна не тільки після того, як людина померла, але і в тому випадку, коли людину в судовому порядку оголошено померлою. Датою відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
Згідно з чинним законодавством, до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Успадкувати можна: нерухомість, автотранспорт, різні речі, право на земельну ділянку, право на вклади в банку і багато іншого.

Згідно зі ст. 1221 Цивільного Кодексу України, місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, а якщо воно невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна — місцезнаходження основної частини рухомого майна.

Тому, якщо ви є спадкоємцем, то якомога швидше звертайтеся у нотаріальну контору за місцем відкриття спадщини, адже офіційно оформити ухвалення (отримання) спадку можна тільки у нотаріуса.

Звертаю вашу увагу на те, що згідно із Законом України «Про внесення змін до Закону України “Про нотаріат” від 1.10.2008 року, який набув чинності з 1 грудня цього року, це може бути як державний, так і приватний нотаріус. Цей закон зрівняв у правах державних та приватних нотаріусів. Приватним нотаріусам надано право вчиняти всі види нотаріальних дій, у які входить і видача свідоцтва про право на спадщину. Отже, тепер питаннями спадкоємства займаються як державні, так і приватні нотаріуси.

Чинне законодавство передбачає два види спадкування: за законом і за заповітом.

Якщо людина до своєї смерті склала заповіт, і він дійсний, відбувається спадкування за заповітом.

Цікавий момент у тому, що спадкоємцем за заповітом може бути не тільки родич чи близька особа покійного, але і будь-яка людина, організація, як українська, так і іноземна, держава Україна та інші держави.

Через довголітні традиції, більшість заповітів, що складаються зараз, мають універсальну форму (це коли заповідається відразу все майно людини). Але завдяки інноваціям в законодавстві, зараз є можливість розписати, кому що дістанеться. Наприклад, можна чітко розпорядитися, кому переходить квартира, кому — машина, кому — дача і т.п. Крім того, є можливість розпорядитися не тільки майном, але і правами, і обов’язками, які належать або належатимуть заповідачеві (людині, яка заповідає своє майно).

В тому випадку , коли спадкодавець не залишив заповіту, відбувається спадкування за законом. За чинним законодавством прийняти спадок можна трьома способами:

1. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час її відкриття не проживав постійно із спадкодавцем, має особисто подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Спадкоємці вважаються такими, що прийняли спадок, якщо вони подали заяви про прийняття спадку до нотаріальної контори протягом шести місяців з дати смерті спадкодавця або дати рішення суду про оголошення його померлим.

Якщо заповіту немає і спадкування відбувається згідно із законом, то спадкоємці закликаються цо спадкування по черзі. Визначення черг спадкоємців і наявність у них підстав для спадкоємства — все це робота нотаріуса.

Також, нотаріус зобов’язаний виконати наступні дії: повідомити спадкоємців і кредиторів спадкодавця, прийняти заяви від них, вирахувати частини спадкового майна для кожного спадкоємця, роз’яснити всім учасникам спадкоємства їх права і обов’язки щодо спадку, сприяти їм і т.д.

Передбачено п’ять черг спадкоємців, причому кожна наступна черга закликається до спадкування (простіше кажучи, успадковує) у випадку відсутності спадкоємців попередньої черги, відчуження їх від спадкоємства, неприйняття ними спадку або відмови від його ухвалення. Частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

В першу чергу на спадкування за законом мають право діти спадкодавця, в тому числі, зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті; той з подружжя, який його пережив та батьки. В другій черзі спадкоємців: рідні брати і сестри спадкодавця, його бабуся і дідусь, як з боку батька, так і з боку матері. Третя черга — рідні дядьки і тітки спадкодавця. В четвертій черзі — особи, які проживали із спадкодавцем однією сім’єю не менше п’яти років до моменту відкриття спадку. П’ята черга — це інші родичі спадкодавця цо шостого ступеня спорідненості включно, а також особи, що знаходилися на утриманні у спадкодавця.

Є цікавий момент: черговість отримання права на спадок може бути змінена.

Спадкоємці за усною угодою між собою, якщо це стосується рухомого майна, та за письмовою угодою між собою, посвідченою нотаріусом, якщо це стосується нерухомого майна або транспортних засобів, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них.

Така угода не повинна порушувати прав спадкоємців, що не беруть участі в цій угоді, а також спадкоємців, що мають право на обов’язкову частку в спадку (якою є пільгова категорія осіб). Вказаний договір може бути складений тільки після відкриття спадщини.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов’язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім’я кожного з них із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

2. Спадкоємці, які постійно проживали разом із спадкодавцем до його смерті, згідно з ч. З ст.1268 Цивільного Кодексу відносяться до так званої пільгової категорії, і для ухвалення спадку їм не потрібно подавати заяву. їм лише необхідно підтвердити документально факт свого постійного мешкання разом із спадкодавцем. Доказом даного факту може служити запис у паспорті спадкоємця (що він зареєстрований в тій же квартирі/будинку) та інші документи, що підтверджують цей факт.

3. Частина 4 ст. 1268 Цивільного Кодексу передбачає ще один спосіб прийняття спадку — малолітніми, неповнолітніми, недієздатними особами, а також особами, цивільна дієздатність яких обмежена. Ці групи спадкоємців теж відносяться до пільгової категорії, оскільки для прийняття спадку їм також не потрібно подавати нотаріусові заяву про ухвалення спадку.

Право на обов’язкову частку у спадщині мають малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки і спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом .

При спадкоємстві є і винятки. Так, згідно зі ст. 1219 Цивільного Кодексу не можна успадкувати право: на аліменти, пенсію, допомогу та інші виплати, встановлені законом. Та це не стосується тих виплат, що були нараховані спадкодавцеві, але не отримані ним за життя.

Звертаю вашу увагу на те, що згідно ст.1227 Цивільного Кодексу суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодуеань у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім’ї, а у разі їх відсутності — входять до складу спадщини. Також згідно зі ст. 83 Кодексу законів про працю України, у разі смерті працівника грошова компенсація за невикористані ним дні щорічних відпусток, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, виплачується спадкоємцям.

Також, треба зауважити, що спадкоємці, які у встановленому законом порядку отримали спадщину, зобов’язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але є межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов’язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Варто відзначити, що спадок можна не тільки отримати, але і відмовитися від нього. При небажанні приймати спадок, будь-який спадкоємець може подати заяву про відмову від його прийняття. Таке право передбачене ч. 1 ст. 1268 Цивільного Кодексу. Для оформлення відмови від спадку спадкоємцеві треба подати нотаріусові відповідну за змістом заяву.

Спадкоємець за заповітом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця за заповітом.
Спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом, незалежно від черги.

Шановні читачі, з питаннями правового характеру прошу звертатися до редакції газети «Гуцульський край».

Світлана Кулешір,
юрист, спеціаліст
з правознавства