Раніше працював у міліції, а тепер вправляє хребти

Петро Ткачук з Уторопів і сам не може пояснити, звідки взявся дар.

Оселю, де в Уторопах мешкає Петро Іванович Ткачук, знають жителі всіх навколишніх сіл. І варто запитати, де живе «костоправ», як кожен вкаже на його будинок.

Про своє «ремесло» говорить скромно, мовляв, нічого особливого не роблю, щоб писати: «Ну, приїжджають люди, допомагаю… Так всі повинні жити, щоб допомагати один одному в біді».

В дитинстві він дуже не любив «білих халатів». Однак пройшли роки, і його воля загартувалася. Пішов працювати в Коломийський міський відділ внутрішніх справ. Робота не для слабкодухих. Як сам каже, довелося побачити всього… Затримував порушників громадського спокою, бачив страждання потерпілих.

Його вправні руки не порівняти з традиційними. На спині одразу знайшов кілька болючих точок і масажував, доки біль десь не зник.
— А коли відчули, що можете спини вправляти? — питаю.
— Не знаю, випадково. Я ж з медициною не пов’язаний.

Вістку про дар П.І.Ткачука люди почали передавати із вуст у вуста. До його хати спочатку потягнулися односельчани, а потім і приїжджі.

— Від мене ще нікого не виносили, — каже Петро Іванович, — тільки своїми ногами йдуть. А от що, буває, заносять в лежачому
положенні факт. Навіть серед ночі привозили. Добра половина хвороб залежить від нашого хребта. Я промацую спину і відразу відчуваю, де треба натискати і масажувати.

— А з претензіями пацієнти не приїжджали?
— Поки що ні. Можу — допомагаю, ні — зразу ж кажу і не тішу людей ілюзіями.

Петро Ткачук зізнався, що декого з хворих доводиться відправляти в лікарню. Адже там, де потрібне оперативне хірургічне втручання, він не впорається.
Від’їжджаючи, запитав у Петра Івановича, коли востаннє були у нього пацієнти? Сказав, що приїжджають щодня.

До речі, кілька днів тому професор медицини з Москви запропонував Ткачуку переїхати в російську столицю і працювати в його клініці.

Мирослав Лучко

Share