Незахищеність

Останнім часом, зокрема після російсько-грузинської війни, наші інтелектуалісти все частіше заводять мову про захищеність країни. Проте ці розмови зазвичай обмежуються проблемами обороноздатності, тоді як насправді ключовою тут є зовсім інша річ — захищеність людини. Якщо кожен із нас, українців, не почувається захищеним скрізь, хоч де б він був, — удома, на роботі, на вулиці, — то про що далі можна після цього вести мову? Все це буде не більше, ніж пустопорожні балачки…

На такі неприємні міркування наштовхує страшна історія, яка особисто для мене зовсім не публічна, а, навпаки, — родинна. Але говорити про неї мушу, бо ситуацію з тотальною незахищеністю — кожного-кожніського — з нас вона ілюструє більше, ніж наочно. Дай Боже, щоби такого не переживав ніхто! А тому мусимо боронитися — самі, оскільки ніхто нас не оборонить, на жодні інституції — правоохоронні, лівоохоронні — покладатися годі. Інтереси «фірми», як то кажуть, понад усе…

…Уночі з 12 на 13 травня в центрі Косова сталася жахлива трагедія — техніка-адміністратора залу ігрових автоматів Оксану Андріївну Андрусяк, 1967 року народження, знайшли мертвою — її жорстоко вбили на робочому місці. Викручували руки, декілька разів душили, а потім топили у відрі з водою. За трохи більше тисячі гривень — виручку в касі… Хоча це самісінький центр міста — чомусь ніхто нічого не чув…

Слідство вело УБОЗ під контролем обласної прокуратури. Убивцю знайшли майже одразу, він зізнався, зараз його судять…

Здавалося б, правоохоронці спрацювали чітко, злочин розкрили, і згорьованим рідним — чоловікові Петрові, з яким Оксана 22 роки прожила направду душа в душу, та двом дочкам-студенткам — тільки й залишається поминати невинно вбиту дружину й маму та чекати справедливого вироку суду.

Але не все так просто…

«Я сумніваюся, що той нелюд скоїв таке страшне вбивство сам, без допомоги когось іншого. Гадаю, з одним Оксана упоралася б, — каже Петро.

— Але головне навіть не це. Головне те, що і в приміщенні, де працювала дружина, не було ніякої охорони, навіть відеокамери. Кнопки-брелка «Гном», яку вона мусила б носити в кишені й застосувати в разі тривожної ситуації, теж не було — ще за кілька місяців перед тим її нібито загубив один із співробітників, а нової ніхто не видавав. Оксана, приймаючи зміну, записала в журналі, що кнопка відсутня, і повідомила про це головного адміністратора закладу «Ігро-Світ», але адміністрація це просто проігнорувала».

Що ж виходить? Виходить, що адміністрація закладу «економила» на безпеці своїх працівників — а це, м’яко кажучи, дуже й дуже серйозне порушення. Після цього закономірно виникає запитання: а чи знав про це вбивця?!

Петро Андрусяк стверджує, що слідство цим питанням не перейнялося, а його покази щодо цього не взяло до уваги. Мало того: його клопотання в обласну прокуратуру теж проігнороване. Після такої страшної трагедії не опечатали навіть зал гральних автоматів. Невдовзі з нього просто вивезли ті злощасні автомати, а відтак у цьому приміщенні відкрили… магазин дитячого одягу!

…Ось вам і ставлення до людини! Ось вам і захищеність, з якої в суспільстві все й починається… Добре, хоч убивцю знайшли — а вже про вину в тому, що сталося, фірми, в якій працювала убита, мови нема…

Отака в нашому суспільстві тепер «захищеність»: інтереси «фірми» — понад усе, інтереси людини — нуль без палички…
Хто ж після цього всерйоз зважиться вести мову про захищеність країни?!

Іван Андрусяк

Share