Книжка «Середній Березів: школа в житті села»

У видавництві «Писаний Камінь» вийшла книжка «Середній Березів: школа в житті села».

Її написав Василь Іванович Ігнатюк, директор Середньо-березівської ЗОШ I-III ст., автор посібника для студентів «Основи загальної психології», багатьох краєзнавчих статей у наукових збірниках та періодиці, редактор сільської газети «Голос краю».

У районі є багато педагогів, які присвятили себе пошуковій роботі і написали історію своєї школи, села. Серед них: П. В. Лосюк, Я. В. Грабовецький, В. Д. Гаврилків, О. В. Курищук, Ф. В. Бельмега та інші.

Книга В.І.Ігнатюка оригінальна за змістом. Вона не повторює схем передачі матеріалу жодної з відомих праць. Автор віддає перевагу персоналіям. І тому вона цінна не тільки історичним матеріалом, який не пригладжується і не самоцензурується, але й своїми достатньо широкими відомостями про вчителів та інших працівників школи, а також про багатьох активістів села.

Матеріал подається від часу зародження шкільництва у Галичині, Верезовах і, зокрема, в Середньому Березові — до самоаналізу роботи, очолюваної В.І.Ігнатюком школи. Далі йдуть короткі біографічні довідки про 314 вчителів та відомості про роки праці в школі 20-ти завгоспів, 220-ти техпрацівників.

У Березовах з давніх часів люди тягнулися до освіти, незважаючи на сімейні статки чи несприятливі суспільно-політичні умови. А ще появлялися ентузіасти-березуни, які понад усе дбали про школу, про село, про людей. І школа жила, розвивалася, наповнювалася радісним дитячим гомоном.

Школа у Середньому Березові мала, принаймні, двох керівників, які були віддалені між собою на якихось 30-40 років, але обидва своїм ентузіазмом запалювали факел шкільного життя, який не жеврів, а палав, світлом своїм освітлював дитячі серця, а школу наповнював духом творчості, прагнення до пізнання, впевненості кожного вихованця у собі. Це були два директори Іван Михайлович Кузич і Василь Іванович Білавич.

Ще у другій половині 20-х років минулого століття І.М.Кузич з однодумцями відкрив і домігся визнання 7-класної рідної школи у Нижньому Березові — третьої школи у селі, бо вже була польська і 4-класна — «з руським язиком викладовим». І ця третя школа здобула належне визнання. До неї потягнулися діти з навколишніх сіл. У 1939 році, з приходом радянської влади І.М.Кузич, випереджуючи події, залишає активну роботу в «Просвіті» і стає вчителем. Його оригінальна методика забезпечувала учням високий рівень знань з усіх предметів, які він викладав. Ставши директором, почав вишукувати для школи нові приміщення, відкрив пришкільний інтернат, організував харчування дітей. За німців І.М.Кузич зумів забезпечити вивчення шкільних предметів на рівні середньої школи. Сам відвозив випускників у Львів для продовження навчання.

Через 30 років посаду директора у цій школі обійняв В.І.Білавич, який з тим же завзяттям і ентузіазмом, що й І.М.Кузич, взявся до роботи. На жаль, він відійшов у вічність у розквіті сил, але за 17 років керівництва зробив багато: і побудував школу, і вивів на перші позиції у державі роботу учнівської виробничої бригади, налагодив професійне навчання у школі, створив ефективне підсобне господарство. Школа мала успіхи і у навчанні, і в художній самодіяльності, і в позакласній роботі. А скільки у ній було вчителів, які працювали самовіддано, творчо і натхненно!

Книга спонукає до роздумів. Воістину, як говорив Іван Франко, «вчителем школа стоїть».

Василь Курищук,
смт. Яблунів

Share